внизу
Объяснение:
Пирамиды являлись местом захоронения фараонов. Пирамиды стопились при жизни фараона иногда они сами руководили строительство. Вельможи являлись слугами фараонов которые исполняли указы, собирали налоги. Иероглифы система письма и хранения данных придуманная в Египте. Папирус писчий материал изготавливался из водно болотного растения папирус. Мумия это захоронения в Древнем Египте путём мумификации. процесс предполагал хранения органов в отдельных сосудах и обработкой специальным составом и обмоткой тканью после тело помещали в саркофаг. Саркафаг являлся своего рода гроба украшенного виде человека
ЛУЧШИЙ ОТВЕТ
Нові капіталістичні відносини, що зародилися наприкінці XVIII – першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку. Ці протиріччя ще більше поглибила Кримська війна (1853–1856 pp.), яка дала поштовх до початку антикріпосницького руху. Приводом до цього став царський маніфест від 25 січня 1855 р. про створення рухомого ополчення. Селяни сприйняли зміст маніфесту як звільнення від кріпосної залежності. Вони масово записувались у "козаки", відмовляючись виконувати повинності. У лютому 1855 р. в Київській губернії виступи селян поширились на дев'ять повітів. Уряд кинув 16 ескадронів кавалерії, дивізіон піхоти, дві роти саперів. Відбулися криваві сутички між повсталими і військами, 39 селян було вбито, 63 – поранено. Цей рух отримав назву "Київська козаччина".
На квітень 1856 р. припадає другий виступ селян – так званий похід "у Таврію за волею". Після закінчення Кримської війни серед селян поширилися чутки, що можна переселитися на Кримський півострів, уряд надасть значну до звільнить від кріпацтва. Улітку 1856 р. біля Перекопу зібралися десятки тисяч селян. Тільки урядовим військам вдалося припинити цей рух.
Але селянські заворушення тривали. Кримська війна виявила економічну, політичну і військово-технічну відсталість Росії. Війна ще більше загострила кризу феодально-кріпосницької системи.
Царський уряд вирішив піти на реформи. Селянське питання мало вирішувати дворянство, серед якого були поширені два погляди щодо скасування кріпосного права. Кріпосники прагнули зберегти за собою землю і право на кріпосну працю. Ліберали відстоювали необхідність звільнення селян із наділами при обов'язковій винагороді поміщикам за землю та втраченого кріпака.
У 1856 р. в Харкові, пізніше в Києві, діяло таємне політичне товариство. Членами його були в основному студенти університету (М. Муравський, П. Завадський та ін.). Мета товариства: визволення селян від кріпосної залежності, встановлення республіканського правління. Меншість членів товариства була за встановлення конституційної монархії. Члени товариства вели пропагандистську діяльність, поширювали твори О. Герцена.
Отже, у середині XIX ст. необхідність ліквідації кріпацтва була очевидна і для "верхів". Антикріпосницький рух, що охопив різні верстви населення, змушував уряд шукати вихід із ситуації. У лютому 1861 р. цар видав маніфест про скасування кріпацтОбъяснение:
Впрочем, это различие ныне размыто, т.к. англиканство "сузилось" за счёт перехода сторонников "крайних" для него взглядов в другие деноминации, а лютеранство "расширилось" за счёт новых богословских веяний.
- В частности, лютеранство строго требует признания реального присутствия Тела и Крови Христовых в Таинстве Причастия. Англиканство, вроде бы, несколько размывает этот вопрос, и в 39 артикулах говорит о "только духовном присутствии".
Данное противоречие снято в соглашении Порвоо, где англикане (включая собственно Церковь Англии) приняли лютеранскую формулировку. Однако не каждый англиканский священник читал документы Порвоо.
- Лютеранство обладает учением о "двух царствах" - разделении областей ответственности (и, соответствено, власти) церкви и государства. Практически, взятый баптистами на воружение лозунг разделения церкви и государства ещё до них приняли лютеране. Англикане отрицают это учение и зачастую считают его абсурдным. (Здесь я решительно на лютеранской стороне.)
- В англиканстве существует дискуссия между "высокоцерковниками", сторонниками красивой литургии (и Реального присутствия), и "евангеликами", сторонниками упора на личные взаимоотношения с Богом. Лютеранину эта дискуссия непонятна, поскольку лютеранство эти взгляды объединяет с самого начала. Я в англиканском контексте называю лютеран "high church evangelicals".
- Англиканство придаёт значение физической цепочке рукоположений (хотя, в отличие от основных мнений в православии и католичестве, не утверждает, что в деноминациях без такой цепочки нет Таинств). Лютеранство считает такую цепочку "адиафорой", второстепенным вопросом, хотя по факту у многих лютеранских церквей "Апостольское преемство" есть.
- Англиканство придаёт больше значения физическому единству Церкви, и из-за этого активнее в экуменизме (хотя и лютеране вполне в нём присутствуют). Вообще, экклезиология многих англикан ближе к либерально-католической, чем к протестантской, лютеранская же - основа протестантской, хотя кальвинисты и иже с ними сильно всё упростили. Лютеране не говорят о "невидимой Церкви", но однозначно утверждают, что община с истинным Евангелием и Таинствами относится к вселенской Церкви; англиканам куда интереснее происхождение такой общины и связь с вселенской Церковью как видимым целым... хотя нынешние англикане вообще мало кого объявят "вне Церкви".
- Многие англикане не считают себя протестантами. Лютеране как правило считают, хотя иногда добавляют, что баптисты и иже с ними в таком случае "постпротестанты". Впрочем, это скорее "культурное" различие, официально Церковь Англии протестантская и всё тут.