Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение:
1)Армиям Чингисхана и его потомков не было равных во всей Евразии. В эпоху своего владычества монголы не проиграли ни одного крупного сражения. Орды степняков были сокрушить любое, даже многократно превосходящее их по численности войско, какой бы талантливый полководец им не руководил. От Индии до Центральной Европы кровожадным конным лучникам не было равных.
2)Перед наступлением на Мавераннахр монголы стали собирать данные о государстве хорезмшахов и установили дипломатические отношения с Ала ад-дином Мухаммадом. Первое посольство из Хорезма прибыло в резиденцию Чингизхана в 1216 году. Глава посольства Баха ад-дин Рази получил от владыки монголов заверения в вечной дружбе. Чингизхан, считая себя владыкой Востока, а хорезмшаха — владыкой Запада, просил разрешить свободный проезд торговым караванам по территориям обоих государств. Между тем мусульманские торговцы часто были разведчиками у монголов.
Объяснение:
Ну вот только на эти смогла ответить:(
Долгий парламент - для решения военно-политического кризиса в 1640-1652 после Епископских войн, и созван повторно в 1659 - 1660 году. разгон Оливером Кромвелем в 1660 году
Короткий - с 13 апреля - 5 мая 1640 года, создан по совету лорда Уэнтворта, чтобы получить деньги для финансирования войны с Шотландией, Епископских войн
3.
акт, список требований долгого парламента Карлу I, принята парламентом 22 ноября 1641