Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII—XVIII ст. до н. є.), Ведійський (XIII—VII ст. до н. є.), Буддійський (VI— НІ ст. до н. є.), Класичний (II ст. до н. є. — V ст. н. є.).
Тогочасна територія Індії охоплювала територію сучасної Індії, Бангладеш, Непалу, Пакистану та Шрі-Ланки.
Перші поселення землеробів, виявлені в низькогір-ських західних районах долини р. Інд, масово почали виникати з середини III тис. до н. є. Одним із осередків цієї цивілізації було місто Харапп, звідки її назва — Хараппська. Вона існувала впродовж 2300—1700 рр. до н. є. Через тисячоліття в іншому регіоні та в іншій історичній обстановці знову виникла цивілізація. Вона постала в Північно-Східній Індії, у долині р. Ганг, що було пов'язано з міграцією індоарійських племен. Вважнеться, що вони спершу потрапили в Іран, а потім в Індію.
Майже тисячоліття тривало освоєння аріями Північно Східної Індії. Саме тоді санскритом було складено священні тексти Вед, тому цей період в індійській історії одержав назву Ведійського. Напівкочові арії під впли-пом місцевої землеробської культури стали переходити до осілого землеробського життя. До середини І тис. до н. є. весь басейн Гангу було обжито. У VIII ст. до н. є. тут виникли міста та численні держави з різним політичним устроєм — монархії, олігархії, республіки. ГІайсильнішими серед них були Кошала та Магадха, остання взяла гору в змаганні цих держав і завоювала ряд сусідніх держав. Так була об'єднана вся Північна Індія.
Після загибелі Хараппської цивілізації в долині р. Інд існували численні карликові князівства, розпорошеністю яких скористалися перські царі з династії Ахеменідів і завоювали їх. Індійці сплачували персам колосальну данину — майже 9 т золота щорічно.
Відразу ж після відступу основних сил Македонського проти залишених ним військових гарнізонів індійці розпочали збройну боротьбу, яку очолив Чанд-рагупта. Зруйнувавши греко-македонські фортеці, він повернувся в долину Гангу і повалив там сильнудинастію Нандів, перед півмільйонною армією якої змушенийбув зупинитися Македонський. Чандрагупта заснува: династію Маур'їв. Його перемога над сирійським царев забезпечила панування над нинішньою територією Аф ганістану та Белуджистану. Наступники Чандрагупти; особливо його внук Ашока, поширили свій вплив щ сусідні держави.Велетенська держава Ашоки, до складу якої не входив лише південь Індостану, була різноетнічною, різно; релігійною імперією. Для зміцнення державної владі він розробив єдиний для всіх індійців релігійно-етичниі кодекс, підтримував буддизм, який поширювався і зі межами Індії і став першою світовою релігією. За йогс правління царська влада стала спадковою.
Нову сильну і єдину державу в Індії започаткувала династія Гуптів. П'ять її імператорів були висококультурними політиками. Ядро цієї держави становила долина Гангу, проте її звідусіль оточували васальні країни. Вона здобула вихід до Аравійського моря і встановила безпосередні зв'язки з цивілізованим Близьким Сходом. IV—V ст. вважаються "золотим віком Гуптів". Проте в середині V ст. внаслідок нашестя гунів імперія Гуптів розпалася на дрібні царства.
Основною формою господарської діяльності населення Стародавньої Індії було зрошувальне землеробство, що в умовах сприятливого клімату давало 2—3 врожаї щороку. Значної уваги індійці надавали тваринництву. У Ведійську епоху існували велетенські тваринницькі ферми з десятками тисяч голів великої рогатої худоби.
У ремісництві особливе місце посідали гончарство, ткацтво, суднобудування, ковальство. Золототкана індійська парча славилася далеко за межами країни, а мечі з індійської сталі носили навіть перські царі.
Досить розвиненою була внутрішня і зовнішня торгівля. У середині І тис. до н. є. в Індії почали користуватися металевими грошима. Індійські купці вивозили тюшини, золото, слонову кістку, цінну деревину, заку-поііуючи метали, папірус, масла, мед, коштовне каміння тощо. Професія купців вважалася однією з найпре-отнжніших. Ремісники та купці були об'єднані у професійні організації, діяльність яких намагалася контролювати держава.
Соціальна структура індійського населення формувалася поступово. Остаточно вона склалася з приходом у Північну Індію аріїв. Значні роди перетворювалися на варну брахманів — жерців — і варну кшатрїів— військової знаті. До варни вайшів переважно входили селяни і купці, а ремісники, наймити і раби — до варни шудрів.
Варни були соціальними інститутами і розрізнялися між собою насамперед суспільно-правовим статусом, місцем у релігійній системі, кодексом моралі, поведінки, родинними зв'язками і професією. Поділ населення на варни як форма соціальної стратифікації населення Індії вважався священним. "На дні" суспільства були недоторкані. Навіть дотик до них "оскверняв" представників вищих варн. Недоторкані виконували найтяжчі та наинеприємніші роботи, наприклад прибирання сміття, обдирання шкури з загиблих тварин тощо. Каста недоторканих існує в Індії донині.
Тасмолинская археологическая культура — археологическая культура, к которой относятся памятники Центрального Казахстана эпохи раннего железа. можно отнести к V-IV векам до н.Курган с усами является интересной разновидностью этого сооружения.
Тасмолинская археологическая культура — археологическая культура, к которой относятся памятники Центрального Казахстана эпохи раннего железа. замечательный исследователь Центрального Казахстана Мир Касымович Кадырбаев. Именно он к середине 1960-х гг. открыл и блестяще охарактеризовал тасмолинскую археологическую культуру .
Ученые-археологи описали жизнь племен эпохи бронзы, живших на территории Евразии, назвав их носителями андроновской культуры. Такое название идет от места первых находок у села Андроново возле города Ачинска в Южной Сибири. ... Одним из основных районов расселения племен был Центральный Казахстан.
В трудах древнегреческого историка Геродота говорится, что территорию Центрального Казахстан населяли аргиппеи, исседоны, аримаспы. На северо-западе Сарыарки жили аргиппеи, в центральной части – исседоны, на востоке – аримаспы.
«Сарыарка́» ( — «жёлтый хребет», по названию степи в Центральном Казахстане ) — карагандинский хоккейный клуб. Создан 25 июля 2006 года акиматом Карагандинской области и департаментом физкультуры и спорта.
Археоло́гия (др.-греч. ἀρχαῖος «древний» + λόγος «слово, учение») — историческая дисциплина, изучающая человечества по вещественным источникам[1][2]. Археологию можно считать как социальной наукой, так и отраслью гуманитарных наук[3][4]. В Европе её часто рассматривают как самостоятельную дисциплину или как область других дисциплин, в то время как в Северной Америке археология является областью антропологии[5].
3. Приглашение норманов(варягов) для решения конфликтов и управления.
1. Не совсем понимаю, потому не могу ответить.