1939-1945 рр.
1 вересня 1939 року німецькі армії перетнули кордон з Польщею. Це стало початком Другої світової війни. Франція та Британія оголосили війну через два дні. Проте німецький очільник Адольф Гітлер міг не боятися початку військових дій на два фронти. За тиждень до початку наступу на Польщу, 23 серпня 1939 року, він підписав таємний договір з радянським вождем, що увійшов в історію як пакт Молотова-Рібентроппа.
Таємний протокол договору урегульовував інтереси обох сторін щодо поділу Східної Європи. Лінією розмежування між Німеччиною та СРСР ставали північний кордон Литви, річки Нарев, Вісла та Сян. Додатково Радянський Союз висловлював інтерес щодо Бесарабії, що перебувала у складі Румунії. Думка тоді ще не окупованих країн, земель та народів сторони не дуже цікавила.
Радянські війська обережно виконували умови пакту, і лише 17 вересня, без оголошення війни, вступили на територію Західної України. Офіційно, щоб захистити кинуті напризволяще українські та білоруські народи. На ділі, 28 вересня СРСР та Німеччина підписали договір «Про дружбу і кордон». Уже без таємних протоколів, він засвідчив входження до складу СРСР майже 200 тисяч квадратних кілометрів територій загиблої Польської республіки, серед них Волинь та Галичина. Народні збори західноукраїнських земель, під пильним оком радянського командування, звичайно ж, з радістю підтримали входження до складу УРСР
Але таємний протокол не виконали повністю. У червні 1940 року Червона армія не дуже ввічливо попросила румунів покинути Північну Буковину та Бесарабію. З чим ті вимушені були погодитися. До складу УРСР приєдналися ще два регіони.
Новоприєднані західноукраїнські землі сповна пізнали радощі радянізації. Місцеві буржуазні порядки потрібно було привести до радянського зразка. Утворили радянську адміністрацію та 8 нових областей: Львівську, Дрогобицьку, Тернопільську, Станіславську (нині Івано-Франківська), Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Ізмаїльську. Великі земельні володіння, землі осадників та заможних селян націоналізували та роздали бідноті. Усі без винятків підприємства та банки націоналізували, а торгівлю заборонили. Розпочалися колективізація, індустріалізація та кампанія масової українізації. Лояльні до влади місцеві українці та євреї отримали можливість займати посади в державних установах, чого вони не могли у Польщі
Прежде всего стоит начать с того что к середине 19 века в США сложились две разнотипные культуры, это рабовладельческий и аграрный юг, живущий за счет торговли хлопком. И промышленно-буржуазный север. Северяне считали рабство пережитком, но не надо думать, что Север пошёл воевать за рабов. Представители Севера много раз пытались продавить в Конгрессе законопроект запрещающий установление рабства в новых штатах, но не отмену его в существующих. Южане же в свою очередь либо саботировали принятие подобных актов, либо вносили поправки, дополняющие закон, возможностью жителям штата самим определять статус своего штата, и как следствие большинство жителей высказывались "за". Можно подвести итог, что первой причиной войны было, не само рабство, а политика Юга по его распространению на территории США.
Следующим разногласием был южный национализм. Так например, если бы у южанина спросили откуда он, он ответил бы "Из Вирджинии" , а не "Из США". Также южане считали северян неотесанными мужланами которых надо проучить, чтобы не зарывались в конгрессе. Когда началась Гражданская война южане искренне считали, что идут защмщать свою землю от захватчиков.
Это основные причины Гражданской войны в США.
