Причини поразки національно-визвольних змагань середини ХVІІ ст.
Основні причини поразки національно-визвольної революції середини ХVІІ ст.:
- відсутність досвіду державного будівництва в еліти, котра очолила боротьбу; незавершеність процесу її консолідації навколо національної державної ідеї, гострі суперечності між окремими угрупуваннями;
- переважання в ментальності значної частини еліти, козацтва та інших верств населення особистих, групових і станових інтересів над національними та державними;
- відсутність на початку революції сформованої національної державної ідеї, що зумовило політику автономізму її керівництва;
- розкол України на два великі регіони: козацьку Україну та Західну Україну, що ставало на заваді об’єднання зусиль нації в її боротьбі за незалежність;
- розпад козацької України на два гетьманства (Лівобережне і Правобережне) та Запорожжя, що призвело до міжусобної боротьби;
- ліквідація встановленої Б.Хмельницьким монархічної форми правління й утвердження республікансько-олігархічної моделі, що зумовило слабкість центральної влади;
- прорахунки урядів (після смерті Б.Хмельницького) у проведенні внутрішньої політики, які загострили соціальну боротьбу;
- різні зовнішньополітичні орієнтації старшинських угруповань, зумовлені пошуками виходу зі складного геополітичного становища України;
Причин много, но я назову основные. 1 из основных причин являются просчеты военно-политического руководства страны в оценке сроков нападения Фашисткой Германии на Советский Союз. 2. Не уделялось достойное внимание мобилизационной подготовке промышленности. Разработанные мобилизационные планы перевода народного хозяйства на военные рельсы были рассчитаны на слишком растянутые сроки. 3. Красная Армия не имела в достаточном количестве таких средств как Радио, инженерная техника, автомобили, специальные тягачи для Артиллерии 4. Советские войска уступали Германии в численности личного состава и Артиллерии, но превосходили его в количестве танков. Однако качественное превосходство было на стороне Германии.
При Гитлере - тоталитарный режим (полный контроль государства над всеми сферами жизни, в том числе и частной; полный контроль государствами над всеми СМИ и культурной жизнью, искусством, музыкой и по. ) После 1945 г - при оккупации Германии четырьмя странами-победительницами: в Западной Германии (ФРГ) - демократическое государство со свободными выборами, несколькими партиями и настоящим парламентом (бундестаг) ; в Восточной Германии - ГДР, социалистическая республика советского типа, но с одной партией СЕПГ, партией рабочих и крестьян, тоже считавшая себя демократической, но на деле являвшаяся тоталитарной.
Основні причини поразки національно-визвольної революції середини ХVІІ ст.:
- відсутність досвіду державного будівництва в еліти, котра очолила боротьбу; незавершеність процесу її консолідації навколо національної державної ідеї, гострі суперечності між окремими угрупуваннями;
- переважання в ментальності значної частини еліти, козацтва та інших верств населення особистих, групових і станових інтересів над національними та державними;
- відсутність на початку революції сформованої національної державної ідеї, що зумовило політику автономізму її керівництва;
- розкол України на два великі регіони: козацьку Україну та Західну Україну, що ставало на заваді об’єднання зусиль нації в її боротьбі за незалежність;
- розпад козацької України на два гетьманства (Лівобережне і Правобережне) та Запорожжя, що призвело до міжусобної боротьби;
- ліквідація встановленої Б.Хмельницьким монархічної форми правління й утвердження республікансько-олігархічної моделі, що зумовило слабкість центральної влади;
- прорахунки урядів (після смерті Б.Хмельницького) у проведенні внутрішньої політики, які загострили соціальну боротьбу;
- різні зовнішньополітичні орієнтації старшинських угруповань, зумовлені пошуками виходу зі складного геополітичного становища України;
- постійна агресія з боку сусідніх держав.
,