ВXIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодіння. Вже наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій (вотчин) — великих приватновласницьких земельних володінь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напівфеодальні форми праці залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.
Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивілів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їх наступ на території і права селянських общин, що виявлялося у привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.
Зростання великого феодального землеволодіння обумовлювало якісні зміни у формах організації праці. У XIV-XV ст. відбувався інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, швидко зростав ринок сільськогосподарської продукції. За цих умов великі землевласники, реагуючи на потреби ринку, перетворюють свої господарства на фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, які базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і зберігали чимало рис натурального господарства.
У XV ст. набули поширення ярмарки (вони постійно існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та ін. містах), що було першою ознакою становлення ринку. Саме у цей час українські землі потрапили в орбіту активних торгівельних відносин. Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, які були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтували свою торгівлю. Основним перевалочним Пунктом зернового експорту стає місто Гданськ на Балтійському морі, що спричиняє істотне пожвавлення виробництва зернових у Польщі та на українських землях. Зростання ціни на худобу в західноєвропейських країнах також активізувало її розведення на продаж. На ярмарках у Львові, Луцьку, Галичі та інших містах волів продавали тисячами, потім вони переганялися далі на захід. Дійшло навіть до того, що в цей час саме воли стали виконувати роль грошів.
Торгівля відбувалася в умовах численних обмежень. Наприклад, купецькі каравани могли рухатися лише по визначених у королівських та князівських указах шляхах. З 1343 р. відома "татарська дорога", що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам'янець, Київ. Це був на той час, фактично, єдиний шлях торгівлі Європи зі сходом. Інший важливий шлях міжнародної торгівлі проходив від Кафи (тепер Феодосія) через Київ до Москви і Новгорода. Торгівля відбувалася в спеціальні торгові дні та під час великих ярмарок, які влаштовувалися лише кілька разів на рік. Торгівлею займалися купці та ремісники, що могли збувати лише товар власного виробництва.
У XIV—XV ст. став помітним процес урбанізації. Поступово відроджувалися міста, спустошені під час монгольської навали. У цей період українські міста зберігали феодально-аграрний характер. Міщани займалися землеробством, скотарством, промислами і частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували у залежності від магнатів й подібно до селян виконували повинності, сплачували їм натуральний податок, інколи грошима. Водночас значні зрушення, які відбувалися за міськими мурами, спричиняли нові явища і процеси. Активізується розвиток торгівлі і ремесла, які поступово стають основними заняттями мешканців міст. Поглиблюється спеціалізація ремісництва
Скорочено неможливо написати, тут саме головне
3. Древние наблюдатели видели в Месопотамии земной рай, не всегда сознавая, какими титаническими усилиями здесь создавалось изобилие. Текущие с гор Урарту Тигр и Евфрат с их многочисленными притоками переполнялись весною талыми водами и превращали низины Междуречья в сплошное болото. Требовались постоянные усилия, чтобы отводить излишние воды в каналы, очищать русла каналов от ила. Зато урожай на поливных землях был фантастически велик. Кроме воды и почвы Месопотамия не имела природных богатств, какими обладали соседние страны. Ни камня, ни леса, ни металлов. Жилища приходилось строить из глины и тростника, используя в лучшем случае обожженные на солнце кирпичи. Нефть, которой славится современная Месопотамия, была известна в самые отдаленные времена. Но применение её в древности было ограниченным.
4. Не существует такого отдельного понятия как "религия ", другое дело, что каждая религия утверждает, что именно она даёт . А это путь к Богу.
И какая религия Истинна, то есть права можно рассудить следующим образом.
Для того чтобы понять, какая религия Истинна, нужно, во-первых, определиться с тем, кто есть Бог. Бог есть Творец всего Бытия, Всемогущ, то есть Абсолют. Если какая-нибудь религия говорит о Боге иначе, то она не истинна, потому что никак не могло в чём-то слабое существо сотворить такой сложный Мир.
Язычество можно назвать неистинным по многим понятиям, в частности и по этому понятию. Так в язычестве верховный бог не является творцом Мира, а является революционером, свергнувшим творца. Например, Зевс сын Кроноса, а Кронос, сын Урана. Кронос оскопляет Урана, а Зевс заключил Кроноса в Тартар – то есть, очевидно, не всемогущество творца. Примерно по тем же причинам нельзя считать за истину шаманизм.
Разумеется, что раз даже человек, который является творением Бога, ничего не создаёт просто так, то и Бог не просто так создал человека. Не может быть такого, чтобы Бог создал человека, и оставил его. То есть, конечно же, Бог дал связь человека с Богом, и эта связь – религия, таким образом, нужно признать неистинными такие течения как деизм.
Поскольку Бог есть Абсолют, то нелогично думать, что Он создал такой сложный мир, а сам себя сформировать не смог, и находится в неком аморфном состоянии, и поэтому, конечно же, отбрасываются как неистинные такие теории как агностицизм.
Конечно же, Истинная религия должна быть древней, потому что не может быть такого, чтобы Бог не дал связи с Ним, то есть религии, а потом вдруг дал эту религию. Таким образом, отбрасываем все секты и новые религии, которые появились недавно. Древнейшая монотеистическая религия это Иудаизм, целью Иудаизма было подготовить Мир к пришествию мессии, который весь Мир. Когда пришёл Иисус Христос – Истинный Мессия, то Иудаизм выполнил свои функции, и возникла новая Истинная религия – Христианство. Возник также Новый Иудаизм, он продолжает ждать мессию, но это уже неистинная религия. Истинное Христианство было единым до раскола в 1054 году, теперь та конфессия, является Истинной, которая полностью соответствует всем правилам и догматам Единого Христианства, а это есть Православное Христианство. Ведь общеизвестно, что Католичество ввело новые догматы, такие как «филиокве» , «непогрешимость Папы» , «непорочное зачатие» и др. Разумеется, истинными не могут быть протестанты, которые унаследовали часть ереси от Католичества, и при этом ещё и добавили свои ошибки, так, например, они оказались лишены Таинства рукоположения. Такие же размышления применимы и к иным христианским конфессиям, вышедшим из Единого Христианства путём того, что отказались от части догматики и ввели новые понятия.
Также ошибочно думать, что все религии ведут к Богу, потому что все религии говорят о разном Боге, то есть о различных его качествах, о различных путях достижения духовного совершенства. Не может быть такого, чтобы Бог одинаково принимал все людские действия, и ничегонеделание, и принесение в жертву животных, и принесение в жертву людей, и бескровную жертву - свечу.
В последнем я не знаю...
