1)была система страной, т.е. оформлена политическая структура киевской руси.
2)формируются связи в гос-ве. внешняя торговля.
3)была создана законодательная база гос-ва
4)была социальная структура гос-ва(в соответствии с рп в кр выд-ся 3 категории нас-я: люди служилые, люди, черные люди)
5)было принято христианство.
в 988 г. при владимире 1, в качестве государственной религии на руси было принято христианство. распространение христианства зачастую встречало сопротивление населения, почитавшего своих языческих богов. христианство утверждалось медленно. принятие христианства имело большое значение для дальнейшего развития руси.
причины:
1)необходимость объединения разрозненных восточнославянских племен
2)поиск сильных союзников повышение международного авторитета
значение:
1)принятие христианства укрепило гос.власть и территориальное единство киевской руси.
2)теперь русь становится равной другим христианским странам, связи с которыми значительно расширились.
3)принятие христианства сыграло большую роль в развитии культуры
во главе православной церкви был поставлен митрополит.
при ярославе мудром киев превратился в один из крупнейших городов европы, соперничавший с константинополем по красоте. было около 400 церквей, 8 рынков (в городе). при ярославе были возведены золотые ворота – парадный въезд в столицу древней руси. возвел софийский собор. при ярославе, в киеве были сооружены золотые ворота – парадный въезд в столицу древней руси. широко велись работы по переписке и переводу книг на язык, обучению грамоте. рост силы и авторитета руси позволили ярославу впервые назначить киевским митрополитом гос. деятель и писателя – иллариона. сам князь назывался царем. при ярославе мудром русь достигла широкого международного признания. с семьей киевского князя стремились породниться крупнейшие королевские дворы европы. первый свод законов « правда». установил лестничный порядок наследования и перед смертью разделил кр на 5 уездов между своими сыновьями, чтобы каждый унаследовал свою землю.
№7. предпосылки феодальной раздробленности на руси во второй половине xi в. роль владимира мономаха и мстислава великого в сохранении единства киевской руси.
предпосылки фр заключались в междоусобицы князей. + постоянные набеги половцев.
в 1097 г. по инициативе владимира мономаха, в любече состоялся съезд князей. на нем для прекращения междоусобиц было решено установить новый порядок организации власти на руси. в соответствии с новым принципом каждое княжество становилось наследственной собственностью местного княжеского рода. принятый закон стал основной причинойфеодальной раздробленности и разрушил целостность государства. он стал поворотным, так как произошел перелом в распределении земельной собственности на руси.
П. Полубок це Павло Полубок. Український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.
Павло Полуботок розмовляє з Петром I у Петропавловській фортеці
22 травня 1723 року — Полуботка із старшиною викликали до Петербурга «для ответу» за організацію антиросійської діяльності і підбурювання народу проти імператора.
23 червня 1723 року — Петро І заборонив указом проводити нові вибори гетьмана.
вересень 1723 року — розпочалися допити Полуботка і старшини в Таємній канцелярії. Полуботок пропонує замінити Малоросійську колегію Генеральним судом в семи персонах.
Данило Апостол і старшина привозять до Петербурга від імені всього Війська Запорозького Коломацькі чолобитні, в яких дати дозвіл на проведення гетьманських виборів та ліквідувати податки, впроваджені Малоросійською колегією[2].
10 листопада 1723 року — розгніваний Петро І наказав ув'язнити Полуботка, старшину і всіх, хто допомагав їм, до Петропавлівської фортеці[2].
середина 1724 року — справу Полуботка віддано на розгляд Вищого суду.
29 грудня 1724 року, близько 15:00 — Полуботок помер від хвороби в камері. Похований на цвинтарі церкви Святого Сампсонія Прочанолюбця за Малою Невою в Петербурзі
17 лютого 1725 року — звістка про смерть Полуботка досягла Гетьманщини після повернення прислуги покійного гетьмана.
17 лютого 1725 року — в глухівській церкві відправлено панахиду по Полуботку (за народними переказами).
Объяснение:
