Похід Дарія І проти скіфів
Перед тим, як здійснити похід проти греків, перський цар Дарій І вирішив здійснити похід проти скіфів, що жили у Причорноморських степах. Цим походом Дарій І намагався вирішити два завдання: по-перше, покарати скіфів, за їх набіги, що вони здійснювали в азійські володіння персів, а, по-друге, забезпечити тил у майбутній війні з греками.
У 513 р. до н.е. велике перське військо, через збудовані грецькими майстрами мости через протоку Босфор і річку Дунай (Істр) вступило у межі Великої Скіфії. Охорону мостів перський цар доручив своїм союзникам грецьким правителям-тиранам іонійських міст. Два місяці тривав похід персів у глиб степів. Весь час перси без успіху переслідували невловимих кочовиків, які на шляху персів спалювали пасовища і засипали колодязі. Крім того скіфи вчиняли стрімкі набіги на перське військо, осипаючи йог стрілами, завдаючи значних втрат. Скіфські царі прислали Дарію багатозначні дари: мишу, жабу і п’ять стріл. Це послання означало: „Якщо Ви, перси, як птиці не полетите в небо, або як миші не зариєтеся в землю, або як жаби не поскачете у болото, то не вернетеся назад, бо будете вражені стрілами”.
Тим часом один з правителів міста Херсонес Мільтіад підмовляв своїх колег тиранів, що охороняли мости, зруйнувати їх, щоб перське військо не змогло повернутися. Проте ті не послухалися Мільтіада, боячись за своє майбутнє. Коли знекровлене і знесилене, з великими втратами перське військо разом з Дарієм повернулося з безрезультатного походу, Дарію донесли про заклики Мільтіада. Мільдіад зрозумів, що йому не поздоровиться, тікає на свою батьківщину в Афіни, а Дарій з тих часів став вважати афінян своїми головними ворогами.
Объяснение:
В средневековом городе каждая улица дышит волшебством, дома хранят легенды, а кошки по ночам рассказывают друг другу сказки на крышах. А ещё в Средневековье были очень красивые костюмы. Девушки носили пышные платья, а мужчины — расшитые драгоценными камнями камзолы. А современная одежда показалась бы бедной даже крестьянину.
Сейчас не увидишь и настоящего рыцаря. А раньше они совершали подвиги и слагали стихи в честь своих дам сердца. Говорят, их доспехи могли весить целых 50 килограммов. Значит, мужчины были намного сильнее, чем сейчас. Я даже не представляю, насколько тяжело было их коням. Рыцари были ещё и очень смелыми, ведь не каждый человек решится сражаться на турнире, потому что его могут убить.
Единственное, что мне не нравится в средневековых городах — это публичные казни на площадях! Человеку отрубали голову, а для людей это было развлечение. Это кажется мне неправильным, ведь казнь могли увидеть дети.
А вообще, в средневековых городах очень красиво. Не встретишь двух одинаковых домов — все они отличались друг от друга. А в центре города обязательно стоял замок, принадлежащий какому-нибудь богатому феодалу. По вечерам там зажигали камин, а коридоры освещали факелами. В замках часто устраивали пиры, где подавали свежую дичь, которую только что привезли охотники. А в башнях жили приведения, пугая по ночам всех обитателей. Я думаю, в замке очень страшно оставаться ночью, ведь каждую тень можно принять за ужасное чудовище.
Мне бы очень хотелось попасть в средневековый город хотя бы на один день. А лучше — пожить в замке! Носить самые дорогие и красивые наряды, участвовать в балах, скакать на лошади, ездить на охоту. Может быть, мне бы удалось увидеть настоящее привидение. Но те времена остались только в старинных былинах, сказаниях и легендах. А нам остаётся только рисовать их в своём воображении