Избавься от ограничений
ПОПРОБУЙ ЗНАНИЯ ПЛЮС СЕГОДНЯ
katerina03255151
04.10.2020
История
5 - 9 классы
ответ дан
Суспільно-політичний устрій і господарське життя русі-україниспільне та відмінне між життям у місті та селом
1
СМОТРЕТЬ ОТВЕТ
Войди чтобы добавить комментарий
ответ
0

inspektorpum
умный
90 ответов
3.7 тыс. пользователей, получивших
Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.
Землеробство - провідна галузь, практикувалася 2-3 - пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес. Вирощували також бобові та технічні культури, городину. Із землеробських знарядь використовували переважно рало, плуг, соху.
Скотарство - набуло значного поширення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.
Ремесло - існувало до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво.
Територіальне Київська Русь не була єдиною і монолітною державою. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті. В оцінках територіально-політичного устрою Давньоруської держави існують розбіжності, її називають і конфедерацією, і суперсоюзом, і співдружністю князівств.
Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, судову владу і управляв державою за до найближчого оточення - особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників (управляли невеликими містами).
Объяснение:
я в бане был вот история
Мона́рхия (лат. monarchia от др.-греч. μοναρχία «единовластие» < μόνος «oдиночный, единый» + ἀρχή «власть, господство») — форма правления или государственного устройства, при котором верховная государственная власть частично или полностью принадлежит лицу, — монарху, занимающему должность главы государства, носящему соответствующий титул (Король, Царь, император, князь, герцог, эрцгерцог, на востоке — султан, эмир, хан, в древнем Египте — фараон и т. д.) пожизненно или до отречения. Как правило, монархия является наследственной. Иногда, официальная власть может принадлежать монарху, но страной, на самом деле, управляет парламент
существование единоличного главы государства, пользующегося своей властью пожизненно или до отречения(царь, король, император, шах)[1];
как правило, наследственный (согласно обычаю или закону) порядок передачи верховной власти;
монарх олицетворяет единство нации, историческую преемственность традиции, представляет государство на международной арене;
юридический иммунитет и независимость монарха, которые подчеркивают институт контрасигнатуры.
Часто государства, традиционно считающиеся монархическими, не удовлетворяют вышеперечисленным признакам. Более того, в некоторых случаях трудно точно повести грань между монархией и республикой. В Риме, например, существовала выборная монархия во время периода принципата. Речь Посполитая, будучи монархией, всё равно сохраняла свои республиканские институты. Европейский император, изначально, — республиканская чрезвычайная магистратура, а само название "Речь Посполитая" дословно переводится как «республика».
