Роман Мстиславович (у хрещенні — Борис) (? — 1205) — галицько-волинський князь від 1199 р., державний і військовий діяч. Син князя володимиро- волинського Мстислава Ізяславича і Агнеси (польської княжни, дочки польського короля Болеслава III Кривоустого). У 1168–1170 рр. Роман Мстиславич княжив у Новгороді. Після смерті батька в серпні 1170 р. був вигнаний новгородцями з міста і з 1173 р. княжив у Володимирі -Волинському. Незабаром Роман Мстиславич одружився з дочкою впливового князя Рюрика Ростиславича — Предславою. У 1187 р. зробив спробу оволодіти сусідньою Галицькою землею. Він зумів завоювати довіру галицького князя Володимира Ярославича і одночасно сколотити серед галицьких городян партію своїх прихильників, які 1188 р. вигнали Володимира Ярославича і запросили на його місце Романа Мстиславича. У свою чергу, Володимир Ярославич отримав до від угорського короля. Дізнавшись про наближення угорського війська, Роман втік з Галича і повернувся у Володимир-Волинський. У 1194 р. тесть Романа, Рюрик Ростиславич, став київським князем і виділив йому п’ять міст на півдні Київської землі. Але незабаром володимирський князь Всеволод Велике Гніздо зажадав відібрати міста у Романа, залишивши йому всього одне місто. Відносини князя з тестем різко зіпсувалися. У 1198 р. галицький князь Володимир Ярославич помер, не залишивши спадкоємців. Роман об’єднав під своєю владою Володимиро- Волинську та Галицьку землі. Однак не всі галицькі бояри надали підтримку новому князеві. У відповідь Роман Мстиславич влаштував у місті жорстоку розправу. Багато бояр бігли в інші руські землі. Роман повернув їх обіцянкою всяких милостей, але скоро під різними приводами розправився і з ними. Об’єднавши в своїх руках величезні володіння, Роман вже не боявся тестя. Він розлучився з дружиною, відправив її до батька, а сам одружився вдруге на Анні, що походила з волинського боярського роду. Роман, який мав від другої жінки двох синів: Данила та Василька. У 1202 р. на чолі об’єднаного галицько- волинського війська Роман захопив Київ, вигнав Рюрика Ростиславича, а на його місце посадив свого двоюрідного брата князя Інгвара Ярославича. Через деякий час Рюрик помирився з Романом і знову став київським князем. У 1203 р. два князя разом ходили на половців, але посварилися через видобуток. Захопивши в полон Рюрика, його дружину і дочку Предславу, Роман наказав усіх трьох відправити в монастир. Володіючи Києвом, Галичем і Володимиром — Волинським, Роман Мстиславич став наймогутнішим князем Південної Русі. Папа римський Інокентій III прислав до нього своїх послів, переконуючи прийняти католицизм, за що обіцяв проголосити його королем Русі. Роман відповів відмовою. Незабаром, не бажаючи сваритися з князем володимиро- суздальським Всеволодом Велике Гніздо, Роман відпустив з полону синів Рюрика, а старшому з них, Ростиславу, зятю Всеволода, віддав Київ. Воював з половцями, литовцями, ятвягами. Користувався величезним авторитетом в Польщі та Угорщині. Посварився з краківським князем Лешко Білим, почав з ним війну. У 1205 р., перебуваючи на землях Польщі, він потрапив у засідку і загинув. Визнаючи його видатні досягнення, сучасники назвали його «Великим» і «Повелителем усієї Русі».
Прототип Греческого огня появился предположительно в 424 до н. э. , в битве при Делии: тогда из полого бревна выпускалась смесь сырой нефти, серы и масла. Собственно греческий огонь был изобретён в 673 г. инженером и архитектором Каллиником из завоёванного арабами сирийского Гелиополя (современный Баальбек в Ливане) ; Каллиник бежал в Византию и там предложил свои услуги императору Константину IV в борьбе против арабов.
Греческий огонь также употреблялся при осадах крепостей. Некоторые исследователи, на основании анализа русских летописей, делают выводы о том, что Греческий огонь был знаком русичам и половцам. Также, по некоторым сведениям, Греческий огонь стоял на вооружении у армии Тамерлана. Последнее упоминание об использовании Греческого огня относится к осаде Константинополя в 1453 году Магометом II: Греческий огонь тогда применяли как византийцы, так и турки.
Неуверена что это то что вы искали,но вот что я нашла по истории: Первые поселения славян. Суздальская окраин Уже вероятно, с VIII века в область между Волгой и Окой, или Междуречье, стали проникать славянские колонисты, которым легче всего было попасть в этот край из богатой и торговой Новгородской области. Древнейшими городами в Междуречье являются Ростов и Суздаль. Походы Новгородских промышленников, спускавшихся в поисках барышей на своих лодках «ушкуях» вниз но рекам Творце, Мологе, Шескне в Волгу и попадавших в бассейн рек Дубны, Сестры, Клязьмы, сопровождались поселением славян среди финнов, чем было положено начало славянской колонизации Междуречья, в том числе и Дмитровского Края. В XI и XII вв., на этот край хлынула другая волна колонизации с юга-запада - с верховьев Днепра от кривичей и с юга, с верховьев Оки и Десны — со стороны вятичей и северян. Сначала расселение шло отдельными дворами по наиболее важным водным артериям края, затем селились по более мелким притокам. Из верхней Волги переселенцы вверх по реке Сестре добирались до Дубны и впадающей в нее Яхромы и оседали по ее берегам и тех пунктах где Яхрома становилась все более и более неудобной для дальнейшего передвижения водным путем. В конце водного пути Волга—Сестра—Дубна—Яхрома и могло образоваться то поселение, где впоследствии было заложено военное укрепление Дмитров.
