964–972 — походы Святослава.
978/980–1015 — княжение Владимира Святославича в Киеве.
988 — Крещение Руси.
1016–1018 и 1019–1054 — княжение Ярослава Мудрого.
XI век — Правда Русская (краткая редакция).
1097 — Любечский съезд.
1113–1125 — княжение в Киеве Владимира Мономаха.
1125–1132 — княжение в Киеве Мстислава Великого.
1136 — формирование Новгородской республики.
Начало XII века — «Повесть временных лет».
XII век — Правда Русская редакция).
1147 — первое упоминание Москвы в летописях.
1185 — поход Игоря Святославича на половцев.
1223, 31 мая — битва на реке Калке.
1237–1241 — завоевание Руси ханом Батыем.
1238, 4 марта — битва на реке Сити.
1240, 15 июля — Невская битва.
1242, 5 апреля — Ледовое побоище.
1242–1243 — образование Улуса Джучи (Золотой Орды).
1299 — перенос резиденции киевского митрополита во Владимир.
1325–1340 — княжение Ивана Калиты.
1327 — антиордынское восстание в Твери.
1359–1389 — княжение Дмитрия Донского.
1378, 11 августа — битва на реке Воже.
228
1380, 8 сентября — Куликовская битва.
1382 — разорение Москвы Тохтамышем.
1389–1425 — княжение Василия I.
1395 — разгром Золотой Орды Тимуром.
1410, 15 июля — Грюнвальдская битва.
1425–1453 — междоусобная война в Московском княжестве.
1425–1462 — княжение Василия II.
1448 — установление автокефалии Русской церкви.
1462–1505 — княжение Ивана III.
1478 — присоединение Новгородской земли к Москве.
1480 — Стояние на реке Угре.
1485 — присоединение Тверского великого княжества к Москве.
1497 — принятие общерусского Судебника.
ОСНОВНЫЕ ПОНЯТИЯ
229
Автокефа́лия (церковная) — самостоятельность, независимость Церкви.
Баска́ки — специальные чиновники, представители ордынского хана в завоёванных землях, занимавшиеся организацией сбора налогов.
Берестяные грамоты — памятники древнерусской письменности, написанные на бересте.
Боя́ре — наиболее знатные и богатые землевладельцы на Руси, несли также военную и государственную службу.
Были́ны — народные песни и сказания о героях древней Руси.
Вервь — объединение земледельцев в древней Руси.
Ве́че — народное собрание, решавшее важнейшие для всего города во Ви́ра — штраф, взимавшийся в древней Руси за совершённое преступление.
Воево́да — военачальник, возглавлявший в походах полки.
Во́тчина — земельное владение, передававшееся по наследству.
Граффити — древние надписи на посуде и предметах домашнего обихода, стенах зданий и так далее.
Гри́вна — древнерусская денежная и весовая единица (в XII в. гривна серебра — слиток весом 200 граммов).
Дань — натуральный или денежный побор с покорённых народов и с зависимым населением.
Десятина — часть княжеских доходов, шедшая на содержание Церкви.
Дружи́на — воинские отряды при древнерусских князьях.
Житие́ — жизнеописание святых.
За́купы — люди, задолжавшие богатым и знатным людям и обязанные отрабатывать долг.
За́лежная система земледелия — система обработки земли, при которой после снятия нескольких урожаев землю оставляли на долгое время без обработки для восстановления плодородия почвы.
230
Кага́н — титул верховного правителя в некоторых государствах, созданных кочевыми народами. Иногда использовался как почётный титул древнерусских князей.
Кири́ллица — славянская азбука, на основе которой возник русский алфавит.
Князь — глава государства в древней Руси, позднее — правитель одной из русских земель.
Крестово-купольный храм — тип храма, пришедший на Русь из Византии. В плане такой храм представляет собой крест.
Кровная месть — древний обычай, согласно которому, если кто-либо из другого рода убивал одного из родичей, остальные могли отомстить убийце.
Курулта́й — высший совет из знати и военачальников в Золотой Орде.
Ле́ствица — система престолонаследия, по которой престол передавался от старшего брата к младшему, а после прекращения поколения — старшим племянникам последнего.
Ле́топись — историческое произведение, в котором записи о происшедших событиях расположены по годам.
если непонятно извените
Объяснение:
Ісу́с Христо́с (івр. ישוע або יהשוה, грец. Ἰησοῦς Χριστός, лат. Iesus Christus; 2 до н. е.[1], Віфлеєм — 33, Єрусалим), також відомий як Ісу́с із Назаре́та[2] — єврейський проповідник та релігійний лідер першого століття,[3] засновник і центральна постать християнства, однієї зі світових релігій. Більшість християн вважають його втіленням Сина Божого, Богом і довгоочікуваним Месією про якого пророкували у Старому Заповіті.
До основних джерел інформації про Ісуса належать книги Нового Заповіту, зокрема Євангелія. Більшість дослідників античності погоджуються з тим, що Ісус справді існував, проте тривають дискусії навколо хронології його життя, соціального становища, культурного середовища, історичної достовірності Євангелій та того, наскільки точно вони зображують історичну персону. Ісус із Назарета народився в родині галілейських євреїв, після хрещення Іваном Хрестителем почав власне служіння. Проповідуючи усно, він зібрав навколо себе групу послідовників, котрі називали його «рабином». Ісус дискутував з іншими євреями стосовно питань про те, як найкраще слідувати за Богом, займався зціленням та навчав притчами. За те, що Ісус вступив у конфлікт з єврейськими релігійними елітами, його арештували, передали римській владі та розп'яли на хресті за рішенням префекта Понтія Пілата. Після його смерті послідовники поширили вістки, що він воскрес із мертвих, а громада, яку вони сформували, зрештою стала ранньою церквою.
За християнським віровченням, Ісус був непорочно зачатий від Святого Духа й народився від Діви Марії, дружини теслі Йосипа. Щоб зберегти дитя від переслідувань, сім'я втекла до Єгипту. Повернувшись пізніше в Галілею, Ісус був хрещений Іваном Хрестителем і розпочав проповідувати своє вчення про любов до ближнього, віру в Бога та його Царство Небесне. Згідно з релігійними догматами, Ісус зібрав 12 учнів-апостолів, зцілював хворих і творив дива. Зраджений своїм апостолом Юдою, помер через розп'яття задля спокути гріхів та ння людства, воскрес із мертвих і вознісся на небеса. Новий Заповіт зазначає, що Христос повернеться на Землю наприкінці світу й, відповідно до Нікейського символу віри, буде судити живих та мертвих. Переважна більшість християн вшановують Ісуса як Боголюдину, втілення Сина Божого й другої особи Святої Трійці, меншість конфесій цілком або частково відкидають останній догмат як не біблійний. Народження Христа щорічно святкують 25 грудня (7 січня у деяких східних церквах) на Різдво, розп'яття вшановують у Страсну п'ятницю, а воскресіння — на Великдень.
Ісуса шанують і в нехристиянських релігіях. В ісламі він постає одним з найбільших пророків під іменем Іса ібн Мар'ям, чудотворцем, що народився від діви. Втім, мусульмани заперечують його божественність, не вірять у розп'яття й вознесіння. Прихильники юдаїзму відкидають месіанство Ісуса, стверджуючи, що той не виконав месіанських пророцтв, заперечують його божественність та воскресіння. Образ Ісуса Христа втілений у багатьох творах літератури, образотворчого мистецтва, музики, театру і кіно.
Третий пятилетний план продолжал линию на детализацию и конкретизацию планирования, дальнейшее расширение его объектов. Возрос масштаб работ по составлению материальных балансов, причем их разработка велась методом многовариантного планирования. На 1941 г. впервые был составлен подробный технический план, предусматривавший конкретные мероприятия по ускорению технического прогресса в ведущих отраслях промышленности. Объектом плановой работы становилась деятельность научных учреждений. В этом пятилетнем плане намечалось значительное повышение производства на душу населения, рост технической вооруженности народного хозяйства и производительности труда, соблюдение эффективной пропорциональности в экономике. В соответствии с международной обстановкой значительные средства планировались на укрепление оборонной мощи страны. За три года пятилетки удельный вес расходов на оборону в государственном бюджете вырос с 18,6 % до 32,6 %. Третий пятилетний план вновь предусматривал первоочередное развитие тяжелой промышленности. Особое значение получала химическая промышленность, не случайно сама пятилетка получила название пятилетки химии и специальных сталей. Однако выполнение третьей пятилетки грубо нарушалось, а начало войны оборвало ее реализацию.