Найважливіші події з історії Галицького князівства :
Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів – Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль.
Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі.
Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем.
Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання.
За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів.
Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський.
Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину.
Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі.
Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові.
Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.
Ще більш успішним, але далеко непростим було князювання сина Володимирка Володаревича – Ярослава.
Відповідь:
Польський похід Червоної армії 17 вересня — 5 жовтня 1939 року), в радянській історіографії визвольний похід РСЧА, в сучасній історіографії також радянське вторгнення в Польщу — військова операція Робітничо-селянської Червоної армії у східних областях Польської Республіки, підсумком якої стало їх приєднання до Української та Білоруської РСР (як Західної України і Західної Білорусії відповідно) і до Литовської Республіки (частина Віленського краю). Тим самим здійснився фактичний (іноді званий «четвертим») розділ Польщі між СРСР і Німеччиною, який відповідав Секретному протоколу до Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР. Операція почалася через 16 днів після початку німецького вторгнення до Польщі і не супроводжувалася формальним оголошенням війни Польщі з боку СРСР — о 3:15 ранку 17 вересня 1939 року представником НКІД СРСР польському послу в СРСР Вацлаву Гржибовському була зачитана і вручена нота, де введення радянських військ пояснювалося необхідністю «захисту життя і майна населення Західної України і Західної Білорусії».
Кремль-град, первый из четырех городов, образовавших древнюю Москву, стал и первой каменной крепостью на северо-востоке Руси. В тех местах, где к Кремлю подходили важные стратегические дороги, сооружались наиболее мощные и высокие башни. В них устраивались ворота с проездом в Кремль, которые закрывались железными или дубовыми створами. С наружной стороны к проездным башням пристраивались отводные башни-стрельницы. Из проездных башен Кремля наиболее важное значение имели Никольская, Троицкая и Боровицкая.
Эта земля, обнесенная высокой кирпичной стеной с зубцами - исток, откуда пошла Москва. Она возникла на Боровицком мысу, своим острым углом вклиниваясь между двумя реками - Москвой и Неглинной, где раньше шумел сосновый бор, а сегодня высится Боровицкая башня.
Во второй половине XIV века великий князь Московский Дмитрий Иванович Донской объединил и подчинил русские земли своей власти. В скором времени Руси предстояло открыто выступить против Ордынского ига. Отовсюду Москве грозили враги. В 1367 году привезли на Москву белый камень. Вместо сгоревших деревянных стен начали строить новые - белокаменные. Стала Москва «город камен» .
С тех пор, как обнесли этот град каменными стенами, никто в честном бою не мог взять крепость на Боровицком холме.