Москва имела крайне выгодное географическое положение, так как была расположена на перекрестке дорог, ведущих из южной части государства в северную, а также на пути из Новгорода в Рязань. Такое расположение означало, что город мог активно вести торговлю, что, в свою очередь, давало широкие возможности для экономического роста и политического влияния. Помимо этого, выгодное расположение привлекало большое количество новых жителей, что также росту экономики региона. Чем больше жителей было в уделе, тем большую прибыль мог получить князь.
Немаловажную роль играл и тот факт, что Москва находилась на берегу реки. Водная артерия была еще одним торговым путем, по которому перевозились хлеб, мед, воск из Рязани в Новгород.
Москва, благодаря своему расположению, заселялась очень быстро и также быстро наращивала свои богатства. Имея огромные средства, московские князья теперь могли принимать участие в политической жизни Руси и диктовать свои условия другим княжествам.
ПЕРЕДУМОВИ
Наприкінці XVII ст. в Англії розпочалася промислова революція (промисловий переворот), себто перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної. Передумови її визрівали давно. Першим кроком стала аграрна революція (аграрний переворот), яка розпочалась у XVI ст. Аграрна революція — це перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних селянських господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, значних орендарів, запровадження найманої праці.Другою важливою передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Мануфактурне виробництво, яке базувалося на ручній праці та поділі на окремі прості операції, наштовхнуло на думку, що руку людини можна замінити пристроєм, машиною.
НАСЛІДКИ
Критерієм, який допомагає визначити початок промислового перевороту в тій чи іншій країні, прийнято вважати початок формування фабричної системи, що пов'язано з появою значної кількості справжніх фабрик.
Зміни, зумовлені промисловою революцією важко переоцінити. Принципово змінилася не тільки техніка, але й технологія виробництва. З'явилися нові галузі промисловості: нафтова, хімічна, кольорова металургія, автомобільна, верстатобудівна, авіаційна. Почалося широке використання електроенергії, а як енергоносіїв — нафти і газу. Створена технічна база дозволила активізувати науковий пошук і забезпечила швидке впровадження наукових відкриттів.
Зростання важкої промисловості вело до витіснення порівняно дрібних підприємств.Централізація і концентрація виробництвапризвели до виділення в ряді галузей підприємств-лідерів і виявили тенденцію до угод з питань виробництва і збуту між найбільшими фірмами. У ХХ ст. монополії перетворилися на невід'ємну рису індустріального суспільства.