«Малая земля» — название плацдарма в районе Станички (мыс Мысхако) южнее Новороссийска, образовавшегося в результате десантной операции отряда морской пехоты численностью 271 (плюс три командира: Цезарь Куников, Федор Катанов — нач. штаба и Николай Старшинов — замполит) человек под командованием майора Ц. Л. Куникова в ночь на 4 февраля 1943 года. Героическая оборона этого клочка земли продолжалась 225 дней и завершилась утром 16 сентября освобождением Новороссийска. За мужество и отвагу 21 воин был удостоен звания Героя Советского Союза.
Добро помни, а зло забывай. Зла за зло не воздавай. Злой не верит, что есть добрые люди. Торопись на доброе дело, а худое само приспеет. Злому — смерть, а доброму — воскресение. Добрая слава в углу сидит, худая слава по дорожке бежит. Не устоять худу против добра. За добро постоим, а на зло настоим. На доброе дело ума не станет, а на худое станет. Тому тяжело, кто помнит зло. Лихо помнится, а добро век не забудется. Добрая жена дом сбережет, а худая рукавом растрясет. Добро кверху, а худо ко дну. Злой человек не проживет в добре век. Добро не умрет, а зло пропадет. Добрый скорее дело сделает, чем сердитый. Добрая голова сто голов кормит, а худая и себя не прокормит. Добрая слава до порога, а худая за порог. Зло злым исполнить. Доброму и сухарь на здоровье, а злому и мясное не впрок. Доброе дело одно одного лучше, худое — одно одного хуже. Злой плачет от зависти, а добрый от жалости. Добру расти, худу по норам ползти. В добром житье кудри вьются, в плохом секутся. Добрая слава лежит, а худая бежит. Добрая земля — полная мошна; худая земля — пустая мошна. Доброе смолчится, а худое молвится
Занепад Галицько-Волинського князівства призвів до епохальних змін. У XIV ст. історичні події розвивалися не на користь України. Саме в період її політико-економічного та культурного занепаду почали підноситися сусіди -Литва, Польща та Московія. Вони дуже стрімко розросталися, і їх, цілком природно, приваблював вакуум влади, що виник на півдні.
У 1340 р. помер останній князь Галицько-Волинської держави Юрій II. Після його смерті західноукраїнські землі теж опинилися без свого провідника, ставши легкою поживою для ворога. Польський король Казимир III, скориставшись цим, захопив м. Львів, пограбував його, заволодів клейнодами, в тому числі короною Данила Галицького.
На початку XIV ст. Литва була сильною державою. її територія сягала далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднання білоруських і частини руських земель.
Колишня київська Русь могла сплачувати щедру данину, мала розгалужені торговельні шляхи була спроможна надати Литві матеріальні ресурси і поповнення до війська. Не останню роль відігравав і династичний чинник - правляча литовська династія мала численних нащадків, що потребували власних уділів.
