Щоб зрозуміти, як формувався характер майбутнього великого полководця, необхідно розглянути умови його життя, які, без сумніву, відіграли роль у його життєвому самовизначенні. Відповідно до спогадів сучасників Олександра, у дитинстві він був дуже непосидющим хлопчиком. Його весь час тягло на простір.
Він був волелюбний, чутливий і дуже легко збуджувався. Викладачі, які займалися з Олександром, вважали його то відверто зухвалим, то сповненим щирого послуху. Це пояснювалося дуже просто. Олександр не витримував, коли йому наказували, домагаючись цим його слухняності. На уроках таких учителів він був особливо зухвалим і нахабним. А тим, хто ставився до нього з повагою й розумінням, хто цінував у ньому людину й намагався впливати на нього добром, з Олександром було дуже легко. Хлопчик мав дуже чутливу натуру, схильну як до гніву, так і до щирої любові. Пристрасті іноді просто зводили його з розуму, хоча він усе-таки міг їх контролювати завдяки своїй залізній волі й гордому духу. Чимало своїх рис, зокрема непохитність, уміння опановувати себе, невблаганність, юний Олександр, очевидно, успадкував від своєї матері.
Объяснение:
Відповідь:
Цьому сприяв ряд внутрішніх та зовнішніх чинників:
1) Високий рівень популярності Юлія Цезаря, як військового генія, оратора та, просто, надійного керівника;
2) Громадянські війни та постійні міжусобиці послаблювали не тільки Рим, але й спричинювали майбутні негаразди;
3) Фінансовий борг, пуста казна держави;
4) Високий рівень безробіття у країні;
5) Вміння Юлія Цезаря використовувати надзвичайні ситуації на свою користь, тим самим показуючи необхідність свого панування;
6) Відкрита конфронтація та безжалісне придушення опозиційних сил та опонентів;
7) Збільшення кола лояльних людей через мистецтво переконання та корупційні дії.
Пояснення:
Юлій Цезар був першим римлянином в історії, якого офіційно боготворили. Постановою Римського сенату 1 січня 42 р. до н.е. йому посмертно було присвоєно титул Divus Iulius (божественний / обожнений Юлій). Поява комети під час ігор на його честь було прийнято як підтвердження його божественності. Хоча його храм не був освячений до смерті, він, можливо, отримав божественні почесті ще за життя. І Октавіан, і Марк Антоній пропагували культ Divus Iulius. Після смерті Цезаря Октавіан, як прийомний син Цезаря, прийняв титул Divi Filius (син бога).
