Гуситські війни та їх наслідкиРух гуситів викликав занепокоєння як папи римського, так і імператора. Розпочалася війна, яка набула характеру релігійної боротьби католицизму проти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов'ян.
Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті—Прокопа Великого.
Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії: з 1419 р. по 1434 р. вони викликали занепокоєння у папи та імператора. Але головною небезпекою для гуситів була не зовнішня, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні у гуситів не було єдності. У їхньому русі брали участь різні соціальн суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося, основної мети гусити досягай, виявились основні розбіжності учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих — чашників і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка.
Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, впровадження богослужіння чеською мовою і причастя двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію.
Таборити (від гори Табор у Південній Чехії, де знаходився їхній центр) були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіти Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзатятіші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність, а й сім'ю.
Чашників підтримували дворяни, вище духівництво, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідн суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві поблизу Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, за якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.
У Чехії, хоча й не надовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої Реформації.
Бояре и дворяне были высшим сословием России. Они вместе с царем осуществляли власть, поэтому бояре и дворяне старались подражать царю в быту, обычаях и нравах. Немало нового появилось и в 'повседневном быте феодалов. По своему укладу дворы бояр и богатых дворян представляли собой подобие царского двора, только в миниатюре. Это был целый комплекс деревянных строений — изб, подклетей, сеней, чердаков, крылечек. Все они соединялись между собой переходами. В богатых домах в окна были вставлены слюдяные пластины, а в домах победнее — паюсные (рыбьи) пузыри. Наличники, балконы, крыльцо были украшены богатыми резными украшениями. Особенностью домов феодалов XVII века стало раскрашивание их в разные цвета. Более разнообразным стало и внутреннее убранство боярских и дворянских домов. В центре всегда находилась печь, богато украшенная изразцами и росписями, а порой и узорами из камня.Традиционные предметы мебели (столы, лавки, большие сундуки) богато украшались росписями, резьбой. Обязательным предметом быта стали многочисленные ковры, привозимые из Персии, Турции, Крыма.
Рюрик (862-879) , олег(879-912) , игорь(912-945), ольга (945-969), святослав(969-972), ярополк(972-980), владимир (980-1015), ссвятополк оокаянокаянный(1015-1019), ярослав мудрый(1019-1054), изяслав(1054-0178) были перерывы,святослав(1073-1076) , всеволод (1078-1093), святополк(1093-1113), владмир мономах (1113-1125), мстислав великий (1125-1132), юрий долгорукий(1132-1157), андрей боголюбский(1157-1174), всеволод большое гнездо(1176-1212), юрий всеволодович (1218-1238), ярослав Ii((1238-1246), александр невский (1246-1263), даниил романович (1263-1264) дальше даты не указаны и кто какой по порядку.
Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті—Прокопа Великого.
Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії: з 1419 р. по 1434 р. вони викликали занепокоєння у папи та імператора. Але головною небезпекою для гуситів була не зовнішня, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні у гуситів не було єдності. У їхньому русі брали участь різні соціальн суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося, основної мети гусити досягай, виявились основні розбіжності учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих — чашників і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка.
Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, впровадження богослужіння чеською мовою і причастя двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію.
Таборити (від гори Табор у Південній Чехії, де знаходився їхній центр) були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіти Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзатятіші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність, а й сім'ю.
Чашників підтримували дворяни, вище духівництво, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідн суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві поблизу Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, за якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.
У Чехії, хоча й не надовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої Реформації.