Смотри в Палестине
Географическое расположение древней Палестины, а именно на востоке Средиземного моря, возле реки Иордан и землями Заиорданье, позволяло жителям развивать множество ремесел. Конечно, как и многие другие страны, в первую очередь они занимались земледелием и скотоводством. На втором месте были занятия, которые исходили от нужд граждан: нехватка одежды (ткачи ткани), еды (упомянутые выше), жилья (плотники и строители). Параллельно с этим, благодаря своему климату и существующих ресурсов, древние палестинцы работали в следующих сферах:
1) Деревообработка.
2) Добыча карьеров и добыча полезных ископаемых.
3) Металлообработка.
4) Изготовление керамики.
В Китае больше было изготовление керамики и земледелие
с египтом посложнее
Египет, при кажущейся непригодности территории для нормального существования, уже в 4-м тысячелетии до нашей эры стал густонаселенной страной.
Жаркий климат, питательные воды Нила, горы, замкнутость пространства развитию и сельского хозяйства, и скотоводство, и ремесел, и в целом всей самодостаточной уникальной цивилизации.
Природные границы: с юга горы, с севера Средиземное море, с запада безжизненная пустыня Сахара.
Уникальные колебания реки Нил, протекающей с юга на север сквозь весь Египет - в начале лета разлив Нила в сезон дождей погружал под своими водами всю обширную долину реки, и так до ноября, когда вода уходила, оставляя плодородный черный илистый слой - максимально питали и увлажняли почвы для качественного развития земледелия.
Здесь росли пшеница, просо, ячмень, виноград, лен, бобы и другие культуры.
В горах египтяне добывали кремень - камень, из которого делались сельскохозяйственные инструменты, оружие, прочие изделия.
Пустыня была богатым источником драгоценных камней, что установлению контактов и торговли с соседними странами.
Горы были источником питания для скота, а потому в Египте успешно развивалось скотоводство, особенно мелкий рогатый скот.
Берега Нила снабжали египтян папирусом - материалом для изготовления бумаги, а это развитию письменности и науки.
Греция:Средиземноморский климат позволял жителям Древней Греции заниматься земледелием, выращивать виноград, оливки. Широко было распространено скотоводство, в частности многие греки занимались разведение свиней и коз. Близость к морю позволяла грекам активно заниматься кораблестроением, были осуществлены попытки освоения новых земель и нападения на близлежащих соседей.
Колоніалізм - досить складне явище всесвітнього масштабу, що сягає корінням далекого минулого людства, воно виникло з появою держави, існувало ще в рабовласницьку і феодальну епохи. Власне слова "колонія", "колоніалізм" походять від латинських термінів "колон", "колонат", що означали різну форму залежності сільського населення у Давньому Римі. З часом слово "колонія" набуло самостійного значення: так почали називати поселення, створені вихідцями з іншої країни, такими колоніями-поселеннями володіли і Давній Єгипет, і Греція, і Рим, й інші держави.
За феодальної епохи колоніалізм набув найбільшого розвитку під час різкого загострення внутрішніх суперечностей у європейських країнах. Так у ХІ-ХIIІ ст. великі групи зубожілого населення Західної Європи, очолювані рицарями-феодалами, рушили в хрестові походи на Близький Схід визволяти Гроб Господній. Хрестоносці створили там феодальні держави-колонії, більшість жителів яких становили підкорені ними місцеві мешканці. Але проіснували ці держави недовго - менше двох століть.
Початок розвитку колоніалізму як світового явища припадає на кінець XV - початок XVI ст. і пов'язаний з утвердженням у Західній Європі капіталістичних відносин. Збільшення попиту на золото, що стало своєрідним універсальним товаром, відіграло особливо важливу роль у прагненні європейців до пошуків нових земель. Подрібнення феодальних володінь і розорення частини феодалів, посилення суперництва між окремими феодальними кланами також викликали потребу в нових шляхах на Схід та нових землях. Але зв'язки між середньовічною Європою та Близьким Сходом і через посередницьку торгівлю з Індією та Китаєм суттєво скоротились внаслідок турецьких завоювань.
Значний поштовх розвиткові колоніалізму дали Великі географічні відкриття, що визначили два головні напрямки європейських колоніальних загарбань: через Атлантичний океан до Америки і навколо Африки через Індійський океан в Азію. Піонерами ж колоніальних загарбань виступили не найрозвиненіші в економічному відношенні, але з найбільшим досвідом судноплавства й морської торгівлі країни - Португалія та Іспанія. За посередництвом Папи римського Олександра VI у 1493 р. вони уклали, очевидно, першу в історії угоду про територіальний поділ світу, уточнену 7 червня наступного року Тордесільяським договором. Межа проходила через обидва полюси і перетинала Атлантику на відстані 370 ліг (більше 2 тис. км) від найзахіднішого пункту островів Зеленого Мису, приблизно по 49 градусу західної довготи.
Землі на схід від цієї лінії визнавалися володіннями Португалії, а на захід - Іспанії. Але інші європейські держави, передусім Англія і Франція, відкидали ці зазіхання; англійці, наприклад, невдовзі проголосили принцип свободи морів, що урівноважував усі християнські країни в їхніх правах на нові землі. І португальська, й іспанська, а згодом голландська, британська, французька, німецька та бельгійська колоніальні системи утверджувалися, зрештою, насильницьким шляхом.
Объяснение:
