Причини переходу до непу Глибока соціально - економічна і політична криза влади Масові повстання в сільській місцевості, виступи в містах, армії та на флоті Злам ідеї побудови соціалізму і комунізму шляхом шляхом ліквідації ринкових відносин Намагання утримати владу в будь-який б Спад революційної хвилі на Заході. Відкладання «світової» революції
Мета • Ліквідація загрози нової громадянської війни • Рятування більшовицького режиму • Покращення економічного становища країни, що знаходилася в міжнародній ізоляції
Основні заходи Промисловість Сільське господарство Торгівля і обмін Фінанси Система управління Трудові відносини Часткова денаціоналізація (оренда та передача в приватну власність дрібних та середніх підприємств). Концесії Продовольчий податок, оренда, наймана праця Відновлення торгівлі (державна, кооперативна, приватна). Ліквідація безоплатних послуг Відновлення гронзово - фінансової системи (запровадження твердої валюти – червінця) Децентралізація: запровадження горизонтальної системи управління (система трестів) Система вільного найму робочої сили; матеріальне стимулювання праці; підприємництво
Особливості впровадження непу в Україну • Неп було запроваджено пізніше, ніж в інших радянських республіках • Упровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом • Податки на селян були вищими ніж, в інших радянських республіках
Наслідки • Швидке відновлення сільського господарства, промисловості, транспорту • Відновлення і розвиток торгівлі • Зростання кількості міського населення • Підвищення продуктивної праці • Підвищення рівня життя населення • Прискорення соціальної диференціації в місті; поява (нової буржуазії) • Прискорення розшарування селянства • Наростання економічної нестабільності, періодичні економічні кризи • Зростання безробіття
Содержание статьи 260 Наказа Екатерины II: «Не должно вдруг и чрез узаконение общее делать великого числа освобожденных» указывает на то, что императрица думала о мероприятиях, которые могли бы ввести постепенное освобождение крестьян. Екатерина думала также о том, чтобы обеспечить и расширить права собственности крепостных. «Для облегчения судьбы крепостных крестьян, — советует она, ссылаясь на предложение одного дворянина, — считать собственностью крестьян их движимое имущество и личные приобретения» . Кроме того, «все обязанности, возлагаемые на крестьян, какое бы название они ни носили, должны быть определенны и соответствовать силам и возможностям отдельного крестьянина» . И, что еще важнее, она считала желательным укрепить за крестьянами пользование предоставленною им землей так, чтобы по сути дела это право сильно приближалось к настоящему праву собственности. Она пишет: «В некоторых государствах может существовать такое положение, при котором государственные или частные интересы не позволяют освободить крестьян, из опасения, что их уход поведет к тому, что земля останется необработанной. В таком случае можно найти средство для прикрепления этих крестьян к земле, а именно, предоставить им и их детям землю до тех пор, пока они будут обрабатывать ее согласно заключенному с ними договору за определенную цену или за постепенную выплату того, что соответствует урожаю этой земли» . В этой программе мы ясно видим следующие стремления: прикрепление к земле законом при использовании экономической заинтересованности, ограничение помещичьих хозяйств, основанных на наемном труде, и напротив, расширение независимых крестьянских хозяйств, которые обязываются при этом только к выплате оброка. Несомненно, это был шаг в направлении ослабления зависимости крестьян от их хозяев, так как оброк представляет собой более мягкую форму зависимости по сравнению с барщиной. И тем более облегчало положение крестьян то мероприятие, которое предлагала Екатерина с целью привести размеры оброка в прямую зависимость от того, что дает обрабатываемая земля, и сделать его предметом договора. Еще важнее, что отношения крестьян и хозяев должны были быть основаны на договоре. Это указывает на желание придать этим отношениям правовой характер. Если можно толковать приведенные выше слова императрицы так, что подобные договоры должны были оставаться нерасторжимыми, пока крестьяне их выполняют — то тогда понятно, что предоставление земли крестьянам в пользование, таким образом, превращалось в своего рода постоянную собственность.
Содержание статьи 260 Наказа Екатерины II: «Не должно вдруг и чрез узаконение общее делать великого числа освобожденных» указывает на то, что императрица думала о мероприятиях, которые могли бы ввести постепенное освобождение крестьян. Екатерина думала также о том, чтобы обеспечить и расширить права собственности крепостных. «Для облегчения судьбы крепостных крестьян, — советует она, ссылаясь на предложение одного дворянина, — считать собственностью крестьян их движимое имущество и личные приобретения» . Кроме того, «все обязанности, возлагаемые на крестьян, какое бы название они ни носили, должны быть определенны и соответствовать силам и возможностям отдельного крестьянина» . И, что еще важнее, она считала желательным укрепить за крестьянами пользование предоставленною им землей так, чтобы по сути дела это право сильно приближалось к настоящему праву собственности. Она пишет: «В некоторых государствах может существовать такое положение, при котором государственные или частные интересы не позволяют освободить крестьян, из опасения, что их уход поведет к тому, что земля останется необработанной. В таком случае можно найти средство для прикрепления этих крестьян к земле, а именно, предоставить им и их детям землю до тех пор, пока они будут обрабатывать ее согласно заключенному с ними договору за определенную цену или за постепенную выплату того, что соответствует урожаю этой земли» . В этой программе мы ясно видим следующие стремления: прикрепление к земле законом при использовании экономической заинтересованности, ограничение помещичьих хозяйств, основанных на наемном труде, и напротив, расширение независимых крестьянских хозяйств, которые обязываются при этом только к выплате оброка. Несомненно, это был шаг в направлении ослабления зависимости крестьян от их хозяев, так как оброк представляет собой более мягкую форму зависимости по сравнению с барщиной. И тем более облегчало положение крестьян то мероприятие, которое предлагала Екатерина с целью привести размеры оброка в прямую зависимость от того, что дает обрабатываемая земля, и сделать его предметом договора. Еще важнее, что отношения крестьян и хозяев должны были быть основаны на договоре. Это указывает на желание придать этим отношениям правовой характер. Если можно толковать приведенные выше слова императрицы так, что подобные договоры должны были оставаться нерасторжимыми, пока крестьяне их выполняют — то тогда понятно, что предоставление земли крестьянам в пользование, таким образом, превращалось в своего рода постоянную собственность.
Причини переходу до непу
Глибока соціально - економічна і політична криза влади Масові повстання в сільській місцевості, виступи в містах, армії та на флоті Злам ідеї побудови соціалізму і комунізму шляхом шляхом ліквідації ринкових відносин Намагання утримати владу в будь-який б Спад революційної хвилі на Заході. Відкладання «світової» революції
Мета • Ліквідація загрози нової громадянської війни • Рятування більшовицького режиму • Покращення економічного становища країни, що знаходилася в міжнародній ізоляції
Основні заходи
Промисловість Сільське господарство Торгівля і обмін Фінанси Система управління Трудові відносини Часткова денаціоналізація (оренда та передача в приватну власність дрібних та середніх підприємств). Концесії Продовольчий податок, оренда, наймана праця Відновлення торгівлі (державна, кооперативна, приватна). Ліквідація безоплатних послуг Відновлення гронзово - фінансової системи (запровадження твердої валюти – червінця) Децентралізація: запровадження горизонтальної системи управління (система трестів) Система вільного найму робочої сили; матеріальне стимулювання праці; підприємництво
Особливості впровадження непу в Україну
• Неп було запроваджено пізніше, ніж в інших радянських республіках • Упровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом • Податки на селян були вищими ніж, в інших радянських республіках
Наслідки • Швидке відновлення сільського господарства, промисловості, транспорту • Відновлення і розвиток торгівлі • Зростання кількості міського населення • Підвищення продуктивної праці • Підвищення рівня життя населення • Прискорення соціальної диференціації в місті; поява (нової буржуазії) • Прискорення розшарування селянства • Наростання економічної нестабільності, періодичні економічні кризи • Зростання безробіття