Население состояло из 300 родов, 10 родов соединялись в курию, а 10 курий — в трибу. Каждая из трёх триб представляла собой отдельное племя. Членом римского народа мог стать лишь тот, кто принадлежал к одному из родов. Старейшину выбирали все члены рода, совет старейшин (сенат) ведал делами общины. Впоследствии в качестве старейшин стали избирать представителей только одной семьи каждого из родов, что привело к возникновению родовой знати и «патрицианских» семей. Напротив, более бедные семьи представляли слой кабальных рабов и людей, находящихся в разных видах зависимости, зачастую сходных с патриархальным рабством. Процесс разрушения родовой организации усугублялся тем, что на расширившейся в результате завоеваний территории Рима оказалось новое население из покорённых, преимущественно латинян, и из добровольно обосновавшихся в городе чужаков. Эти поселенцы, число которых росло, получили название плебс — то есть множество.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»