На ребрах и кистях рук безжизненного Иисуса – следы от ран после Голгофы.Правая рука удерживает тело в привычной для женщин позе – так кормят грудью младенцев. Но это зрелый мужчина, и его голова ниспадает с плеча матери. Левая рука как бы во это немой вопрос, выраженное пальцами скорбящей матери недоумение о бесцельной смерти безгрешного Христа. Накидка на голове как бы небрежно заломлена, небольшие складки ткани максимально открывают чело и последний взор Богоматери.Мария изумленно смотрит не на лицо Иисуса, а на пронзенные рёбра и кисть руки, пытаясь запечатлеть малейшие детали перед тем, как отдать Его тело на погребение. Изломы грубой ткани искусствоведы ассоциируют с изломами души – от невосполнимой утраты. Ее лицо не искажено гримасой скорби, такое ощущение, что это все уже позади, остался последний взгляд на фигуру Сына и осмысление происходящего.На материнских коленях – безжизненное тело 33-летнего Христа. Лицо не выражает перенесенных Им страданий, голова откинута назад, вся фигура расслаблена, но удерживается Марией. Кисти рук и стопы ног – со следами от гвоздей после распятья. Рёбра Иисуса были проколоты на кресте уже после его смерти, перед тем, как Его сняли римские воины
Відповідь:
15 травня 1756 • Із-за численних збройних зіткнень французьких і англійських колоністів у районі ріки Огайо розпочалась Семилітня війнаАнглія оголосила війну Франції, що стало початком Семилітньої війни у Північній Америці. У Європі Семилітня війна почалась у серпні 1756 року з вторгнення військ прусського короля Фрідріха II на територію Саксонії з метою розбити антипрусську коаліцію, створену Австрією.
18 травня 1756 • Через два роки після початку військових дій у Північній Америці Англія оголосила Франції війну, яка увійшла в історію як Семилітня.
29 серпня 1756 • Для того, щоб розбити антипрусську коаліцію, створену Австрією, король Пруссії Фрідріх II з шестидесятитисячною армією вторгся в Саксонію. Це стало початком Семилітньої війни, в якій брали участь більшість держав Європи і яка забрала півтора мільйони людських життів не тільки в Старому світі, але й у Південній та Північній Америці, Азії і Африці.
6 травня 1757 • В ході Семилітньої війни під Прагою 61-тисячна австрійська армія під командуванням принца Лотарінгського зазнала поразки від 67-тисячної армії прусського короля Фрідріха II. Залишки розбитої австрійської армії були блоковані в Празі.
18 червня 1757 • В ході Семилітньої війни між 54-тисячною австрійською армією під командуванням фельдмаршала Леопольда Дауна і 35-тисячної прусської армією, очолюваної королем Пруссії Фрідріхом II і князем Моріцем фон Дессау відбулась битва при Коліне, в якій Пруссія зазнала поразки і була змушена відступити з Саксонії.
23 червня 1757 • В ході Семилітньої війни у битві біля Плессі (Палаші) британські війська отримали перемогу над військам бенгальського наваба Сіраджа уд-Даула, на боці якого виступала Французька Ост-Індська компанія. Через вісім років Бенгалія перейшла під британське управління, що стало початком повного завоювання Індії.
5 листопада 1757 • В ході Семилітньої війни армія Фрідріха Великого у битві біля Росбаха отримали перемогу над сохними військами Франції і Священної Римської імперії і зайняли всю Саксонію.
22 січня 1758 • В ході Семилітньої війни 1756-63-х років російськими військами взято Кьонігсберг. Населення Східної Прусії присягнуло на вірність російській імператриці Єлизаветі Петрівні.
.
23 липня 1759 • Відбулася Пальцигська битва Семирічної війни (біля села Пальциг за 60 км від Франкфурта-на-Одері), в якій російські війська генерал-аншефа Салтикова розгромили прусський корпус генерала Веделя
12 серпня 1759 • Під Кунерсдорфом (нині — Польща) відбулась найбільша битва Семилітньої війни (1756-63 років) — російсько-австрійські війська розбили прусську армію короля Фрідріха II і Пруссія опинилась на грані катастрофи.
13 вересня 1759 • В ході Семилітньої війни, світового конфлікту, котрий в Америці вилився у Франко-англійську та Індіанську війни, британські війська під командуваням генерала Джеймса Вулфа у битві біля Квебека отримали вирішальну перемогу над французькими загонами, котрими командував маркіз де Монко. Командуючі обох армій були смертельно поранені, а перемога забезпечила Англії домінуюче положення в Канаді.
5 червня 1772 року повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої.
Втручання сусідів призвело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродно 1793 року.
Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Повстання придушували прусська та російська армії.
Червень 1794 царські загони оволоділи Краковом, у серпні — Вільном,
4 листопада 1794 російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу — передмістя Варшави.
Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі частини:
Австрійських вимог до уваги не взяли.
Після придушення повстання у 1795 році Російська імперія, Австрійська імперія та Королівство Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила своє існування.
Говоря о развитии мореплавания в Средиземном море, нельзя не упомянуть о мореходах Крита, создателях первого в истории регулярного флота. Основы древней цивилизации Крита были заложены в IV тыс. до н. э., вероятно, выходцами из Малой Азии, потомками ее древнейшего населения. Высказывалось предположение, что дополнительный импульс к развитию эта цивилизация получила от обитателей дельты Нила, переселившихся на остров около 3000 г. до н. э. Жители Крита создали первую в истории морскую державу. С конца III и до середины II тыс. до н. э. они безраздельно господствовали на Средиземном море, - память об этом сохранилась в греческой традиции, в преданиях о царе Миносе и его талассократии (морском правлении, господстве на море). В основе могущества и процветания Крита лежала морская торговля.
Минойская цивилизация (названная так ее первооткрывателем, Артуром Эвансом), вероятно, была лишена присущей многим ранним цивилизациям агрессивности. Сцены сражений редко встречаются в богатом сюжетами искусстве Крита, его города не имели оборонительных стен - море и сильный флот защищали его от иноземных вторжений.
Кажется даже странным, что изображения критских судов сохранились почти исключительно на печатях, где очень трудно разобрать и интерпретировать мелкие детали. Судя по этим изображениям, примерно до 1600 г. до н. э. преобладали суда с высоким округлым носом и почти вертикально срезанной кормой, иногда - с каким-то загадочным выступом в нижней ее части. Они несли одну мачту почти по центру (в некоторых случаях она даже слегка сдвинута к корме) с большим прямоугольным, почти квадратным, парусом. Одновременно изображались и суда с одинаковыми округлыми и высоко поднятыми носом и кормой, напоминающие полумесяц. Изображения этого типа судов преобладают на более поздних печатях. Если верить наиболее тщательно проработанным изображениям, некоторые суда имели от 10 до 15 весел по каждому борту, т. е. в длину они могли достигать от 17 до 25 м.