Первыми действиями нового царя были возвраты из ссылок многочисленных князей и бояр, которые были сосланы Борисом и Фёдором Годуновыми. Государственным служащим было поднято жалование, а помещикам – увеличены земельные наделы. Это делалось за счёт конфискаций земли и денег у монастырей. На юге налоги были отменены, а в остальной части страны – увеличены. Был изменён состав Думы: теперь представители высшего духовенства присутствовали в ней в качестве обязательных членов, а сам орган отныне именовался сенатом. Ещё были учреждены новые должности, взятые из Польши: мечник, подчаший, подскарбий. Постепенно в народе росло недовольство новым царем, потому что он начал строить католические костелы в Москве, вводил "иноземные шутовские забавы", отменил последобеденный сон. Кроме того, он устроил свадьбу с Мариной Мнишек по католическому обряду. Это подтолкнуло народ к бунту, который возглавил Василий Шуйский. Произошло событие 17 мая 1606 года. Сначала Шуйский призвал народ царя от поляков, а затем направил толпу на "злого еретика", попирающего русские обычаи. Пользуясь всеобщей суматохой, заговорщики взяли штурмом дворец, в котором находился Лжедмитрий, и убили его. После смерти его положили посреди рынка, где на его тело сыпали песок и мазали дёгтем.
1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.
Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.
Ісмаїл Гаспринський
Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд
У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.
1. Олег присоединил у Киева бОльшую часть восточнославянских земель. 2. Игорь возвратил под влась древлян. 3. Установила точный размер дани - уроки и места её сбора - погосты. Установила первую государственную реформу. 4. Присоединил к Руси последний союз восточнославняских времён - вятичей. Захватил ряд болгарских поселений. Завоёвывал территории. 5. Настоял на Крещение Руси, вёл внутреннюю политику. 6. Строил церкви, школы, соборы. Разгомил печенегов, они перестали совершать набеги на Русь. Создал первый письменный свод законов. 7. Создал Новый свод законов, настал время единства на Русь.
Постепенно в народе росло недовольство новым царем, потому что он начал строить католические костелы в Москве, вводил "иноземные шутовские забавы", отменил последобеденный сон. Кроме того, он устроил свадьбу с Мариной Мнишек по католическому обряду. Это подтолкнуло народ к бунту, который возглавил Василий Шуйский. Произошло событие 17 мая 1606 года. Сначала Шуйский призвал народ царя от поляков, а затем направил толпу на "злого еретика", попирающего русские обычаи. Пользуясь всеобщей суматохой, заговорщики взяли штурмом дворец, в котором находился Лжедмитрий, и убили его. После смерти его положили посреди рынка, где на его тело сыпали песок и мазали дёгтем.