Объяснение:
1.
+ Народився близько 1608 року на Овруччині.
+ Він походив з старовинної української православної шляхти, родове гніздо якої було у Вигові, що на Коростенщині тодішнього Київського воєводства. Дане відгалуження роду називалося Лучичі-Виговські, оскільки було пов'язане ще й з Лучичами.
Батько майбутнього гетьмана Остап (Остафій) Виговський служив у київського митрополита Петра Могили — видатного церковного і культурного діяча України та Молдови. Джерела вказують, що О. Виговський мав у своїй власності містечко Гоголів на землях сучасної Київщини, де, можливо, й народився майбутній генеральний писар і гетьман. Остап Виговський підтримував міцні зв'язки з Адамом Киселем, котрий активно боровся у першій половині XVII століття проти дискримінації православної церкви. Пізніше, у роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття, Остап Виговський осів у Києві, де став намісником Київського замку. Він мав чотирьох дорослих синів — Івана, Данила, Костянтина, Федора та дочку Тетяну. Після поразки І. Виговського й ліквідації Москвою української незалежності, до Сибіру було відправлено більшість його родичів. Остап Виговський мав двох братів — козацького полковника Василя і сотника Самійла Виговських.
Про молоді літá майбутнього гетьмана майже нічого невідомо. Він здобув добру освіту, ймовірно, у Київській братській школі чи Києво-Могилянському колегіумі, чудово володів, крім рідної української мови, ще й церковнослов'янською, польською, латинською, непогано знав російську мову, був вмілим каліграфом. Згідно із Самійлом Величком Виговський був «вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного у писарських справах».
2.
+ Іван Виговський був спочатку ротмістром кварцяного війська і в складі авангарду карателів, очолюваного Стефаном Потоцьким, брав участь у битві під Жовтими Водами. У вирішальний момент бою біля Княжих Байраків (16 травня 1648) він бився хоробро, після втрати коня пішо, але поранений знепритомнів і потрапив у полон.
+ Тут уже самому(ой) отвечать нужно.
3.
+ Війна, походи, гетьманство, битви, політика.
+ "Тричі він тікав, але невдало, й тоді його прикували до гармати. Бранця врятував Богдан Хмельницький, котрий викупив його в хана Ісляма III Ґерая за коня. Тоді Виговський дав гетьману присягу вірно йому служити і додержав її".
+ Не підтримують опозиціонери, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. Річ Посполита, Москва.
+ Више перечисленно
+ Серед критичних зауважень на його адресу лунали прорахунки у внутрішній політиці — визнання верховенства старшинської ради, що призвело до послаблення центральної влади та посилення самовладдя старшин; нехтування «Вольностями Війська Запорозького», поширення практики оренд, усунення від боротьби зі збільшенням оподаткування, спроби відновлення шляхетського землеволодіння; послаблення гетьманської влади за відсутності підтримки більшості з боку козацтва та старшини(це для посередників)
4. Тут надо писать от своего имени
У любого царя или короля всегда есть доверенные лица и друзья. Не стал исключением и лучший из царей России - Пётр 1. Ещё до того, как начать преобразования, Пётр встретил Александра Даниловича Меньшикова, который верой и правдой служил царю, при этом умудряясь воровать из казны тоннами.
Отец будущего князя был литовским дворянином из древнего рода, попал в плен в ходе русско-польской войны и поступил на службу к государю Алексею Михайловичу, а мать была дочерью известного купца. Однако знатное происхождение Меншикова ставилось под сомнение многими историками, в частности профессором Николаем Павленко.
Самой любимой легендой знакомства царя и Меншикова народе является история о том, как ещё мальцом полез в селе Преображенском в сад за яблоками, свидетелем чего так же оказался Пётр, будущий император. Алексашка Меньшиков царя не признал, а сам Пётр захотел проучить воришку. В итоге между ними завязалась драка, результатом которой стала ничья. И как считается, именно после этого случая царь взял к себе на службу верного сподвижника Александра Меньшикова. Но это не более чем легенда.
По официальной же версии Александр Меньшиков был сыном конюха, который служил у пирожника. Служба будущего всесильного князя состояла в том, чтобы разносить и подавать уже готовые пирожки по улицам Москвы.
Однажды юного разносчика заприметил известный Франц Лефорт, сподвижник молодого Петра.
Вот как описывает эту встречу историк Н. И. Костомаров: "...увидя забавного мальчика, Лефорт позвал его к себе в комнату и спросил: "Что возьмешь за всю свою коробку с пирогами? " - "Пироги извольте купить, а коробки без позволения хозяина я продать не смею", - отвечал Алексашка, так звали уличного мальчика. "Хочешь у меня служить? " - спросил его Лефорт. "Очень рад, - отвечал Алексашка, - только надобно отойти от хозяина". Лефорт купил у него все пирожки и сказал: "Когда отойдешь от пирожника, тотчас приходи ко мне". С неохотою отпустил пирожник Алексашку и сделал это только потому, что важный господин брал его в свою прислугу. Меншиков поступил к Лефорту и надел его ливрею. Он показывал большую сметливость, замечательную верность интересам своего хозяина и умел угодить Лефорту. Веселый и шутливый нрав Алексашки очень пришелся по вкусу Лефорту, который, как француз, отличался всегдашнею добродушною веселостью, любезностью и уживчивостью. Лефорт часто шутил с Алексашкой и восхищался его остроумными выходками, хотя, при всей своей природной Алексашка был тогда круглый невежда и не умел порядочно подписать собственного имени... "
Лефорт понадобился Меньшиков и уговорил пойти к себе на службу. Александр Данилович согласился и в итоге познакомился с царем в обществе Франца Лефорта. Вместе с царем Меньшиков впервые попал в Немецкую слободу, после чего стал преданным царю человеком, который сначала выполнял работу посыльного между Петром и Анной Монс, возлюбленной царя.
Видя исполнительность юного Александра, Пётр проникся к нему доверием и вскоре бывший разносчик пирожков и сын конюха стал одним из вернейших и приближенных царю людей. Вскоре Александр стал занимать важные должности при дворе, ему был дарован титул светлейшего князя.
Объяснение:
Текст был собран из разных источников.
жизнь - это дом. материя - то из чего он состоит. знания - это то что внутри дома.
(мебель) если ты будешь разбрасываться временем то у дома не будет материала. если не будет материала то не будет и дома, т.е. не будет ничего.( можешь написать все с таким же смыслом, но более научными словами)