АВАЛОКІТЕШВАРА “Бог співчуття”, “бог, що дивиться вниз”, “бог погляду”. Хотів до всім живим створінням, за що отримав 1000 рук, а долоні їх мали очі.
АГНІ Бог домашнього вогнища. Основна функція – посередництво між богами і людьми. Найголовніший серед земних богів.
БРАХМА Бог-твоец, батько богів і людей. .Не вважається богом. Зовнішність має червонувату. Одяг теж червоного кольору.
ВАРУНА Втілення світового порядку та істини. Бог дощу, володар неба. Величний бог ведійського пантеона. Володіє чаклунською силою.
ВІШНУ Один із наважливіших і найбільш шанованих богів. хранитель світобудови. Головна функція – сприяти перемозі добра над злом
ГАНЕША Бог мудрості. Один із найпопулярніших богів. Має 4 руки, великий живіт та слонову голову. Тіло жовте або червоне.
ІНДРА Бог грому, блискавки і війни. Цар богів. Відомий також як винищувач демонів. Як творець світла і води, він увібрав багато функцій Варуни, ставши богом родючості.
КУБЕРА Бог багатства, один із 8-ми хранителів світу. Вміє літати в повітрі. У нього кулеподібний живіт, 2 руки, 3 ноги, 8 зубів і 1 око.
СУРЬЯ Божество сонця, всевидяче Око богів. Їздив на колісниці, візником якої був Варуна. Основна дія – випромінювання світла.
ХАНУМАН Мавпячий бог. Люди вірили, що він може літати, змінювати свою подобу, а також володію силою виривати із землі пагорби і гори.
ШИВА Один із трьох творців світу. Бог часу і розрухи, бог родючості і в той же час бог-аскет. Часто зображали з мотузкою, на яку нанизані черепа.
ЯМА Володар царства мертвих. Вважається, що він і його сестра Ямі були першими людьми, а Яма – “перший, хто помер”.
б)Италия. Карл папе римскому избежать давления лангобардов. С тех пор папа мог считаться вассалом франкского государства.
в) Государство арабов. Карл пытался ослабить халифат, так как не имел потенциала завоевать арабов. В 778 году осуществил набег на Пиренеи, в результате которого арьергард его войск был разбит.
г) Баварское герцогство, которое после непродолжительной войны с Карлом также входит в состав франкского королевства. Это основные направления внешней политики Карла Великого.