Британия опиралась на своих умных и преданных людей, без которых невозможно выполнение указанного выше принципа.
Все зависит от людей, именно они создают ситуации и государства.
А методы людей были направлены на улучшение благосостояния своего государства.
Главным оружием и методом Британии стало на мой взгляд создание РАЗВЕДКИ, подчиненной государству. Это позволило контролировать всех и вся и не только соседей, но и удерживать свое мировое владычество.
Еще с XIII века методы были богаты - использовались все известные и по ныне: заговоры, перехват почты, кодирование переписки, теракты, подкупы, шантаж, провокации и идеологические диверсии.
История показывает что разведка и её методы оказались основными факторами владения миром (колониями).
Один из родоначальников (при Елизавете) на свои собственные деньги содержал всю разведсеть Британии и умер в нищете. Хоронили его ночью, чтобы за долги не отобрали гроб...
Вот, вот на таких они и построили свое могущество.
Объяснение:
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторами.
