Из интернета
Объяснение:
1. Політика Російської імперії на українських землях у 1914-1917 рр.
Більшість українців по обидва боки фронту лояльно поставилася до імперських властей. Однак ані широкі мобілізації, ані самовідданість і героїзм українців не могли змінити політики імперій-поневолювачів щодо України.
Російський уряд передбачав, що український національний рух неодмінно призведе до відродження Української держави, тому максимально обмежував його розвиток, а початок Першої світової війни відразу ж використав для посилення репресій проти всіх виявів національного життя українців.
Ще 31 липня 1914 р. уряд запровадив військову цензуру й одночасно видав указ про заборону друку українською мовою, що призвело до знищення української преси. На Правобережжі, зокрема й у Києві, на початку війни був запроваджений воєнний стан, за якого будь-яка громадсько-політична активність українців каралася воєнними судами як ворожі владі прояви сепаратизму.
Окупаційна політика царизму в Західній Україні. Імперські політики бачили, які геополітичні перспективи розкриває перед ними здобуття Галичини, Буковини й Закарпаття. Одночасно вони усвідомлювали, що приєднання Галичини призведе до різкого збільшення в імперії свідомих українців, а це обов’язково посилить «небезпечний малоросійський сепаратизм».
Герцоги и графы имели право управления на местах. По иерархии звание герцог выше, чем граф. Графы назначались королем для управления определенной областью. Графы был наместниками и представителями короля. У себя в графстве графы имели такую же власть, какая принадлежала королю во всем королевстве. Герцог - это знатный человек, владеющий крупной земельной собственностью. Они управляли своими землями практически независимо от короля, сами назначали графов. Герцоги не всегда отдавали доходы в королевскую казну, и по количеству и богатству владений не уступали королю. Поэтому Карл боялся самостоятельности герцогов, т.к. к их неповиновение могло привести к раздробленности.
Объяснение:
