И. Алтынсарин среди своих современников был известен как ученый-этнограф, публицист и поэт. Он являлся действительным членом Оренбургского отдела Русского географического общества. По заданию отдела делал доклады, публиковал статьи по этнографии казахского народа. В частности, он подробно исследовал погребальные, свадебные обряды и обычное право казахов Младшего жуза. Все свободное от работы время он проводил в аулах, собирая сведения об истории, фольклоре, шежире, обычаях и обрядах родного народа. При жизни опубликовал ряд своих научных статей в журналах и газетах
Объяснение:
ответ:Історія Османської імперії налічує більше 600 років. ... 1 Виникнення імперії; 2 Завоювання в Європі до узяття Константинополя (1306–1453); 3 З ... Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію ... Вона почала поступово втрачати свої території й технологічно поступатись Заходу.
Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та РосіїОбъяснение:
