У суспільстві Речі Посполитої тих часів людей визначали за багатьма факторами. Серед інших це походження і належність до певної суспільної верстви, достаток, віра, народ і мова та інші.
За походженням людей ділили на благородних (шляхту, нобілітованих, визначних, заслужених) і неблагородних. Цей поділ в ті часи був поширений в тому чи іншому вигляді по цілому світу. До шляхти відносили представників князівських і боярських родів Польського королівства, Великого князівства литовського, та різних руських Великих князівств, які утворилися на уламках Великого Князівства Київського (Київської Русі). Представники інших земель, царств і государств тогочасного світу теж могли бути прирівняні до благородних за схожими критеріями - приналежність до правителів (царів, королів, князів, султанів, падишахів, ханів) або їх найближчих прибічників.
Серед віровчень виділяли - християн, іудеїв, магометан (мусульман) і язичників.Також важливе значення у суспільстві Речі Посполитої мав поділ на "язики" (тобто народи і племена, за термінологією тих часів). Серед інших відомі - поляки, німці, руські (русини), жмудь, євреї (жиди),У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування поляків або католицької релігії. Увібравши в себе Україну і уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: литовців, поляків, білорусів та українців. Мешканців Великого Князівства Литовського часом називали "литвинами", а білорусів одночасно з тим "русинами", як і українців.
На час укладання Люблінської Унії у 1569 р. загальна кількість населення складала 7 млн. чоловік з яких близько 4,5 млн. були етнічними поляками, 2 млн. русинів (українців і білорусів), 0,75 млн. литовців і 0,7 млн. євреїв. Втрачаючи території і населення під час кризи співдружності в 1717 році населення складало вже 9 млн. (4,5 млн. поляків, 1,5 млн. українців, 1,2 млн. білорусів, 0,8 млн. литовців, 0,5 млн. євреїв, 0,5 млн. інших національностей.
расположение древней палестины, а именно на востоке средиземного моря, возле реки иордан и землями заиорданье, позволяло жителям развивать множество ремесел. конечно, как и многие другие страны, в первую очередь они занимались земледелием и скотоводством. на втором месте были занятия, которые исходили от нужд граждан: нехватка одежды (ткачи ткани), еды (упомянутые выше), жилья (плотники и строители). параллельно с этим, своему климату и существующих ресурсов, древние палестинцы работали в следующих сферах:
1) деревообработка.
2) добыча карьеров и добыча полезных ископаемых.
3) металлообработка.
4) изготовление керамики.
