М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Света3811
Света3811
16.11.2021 19:19 •  История

Кто-нибудь всеобщая 6 класс рассказ о мухамеде

👇
Ответ:
ладаседан7
ладаседан7
16.11.2021
Мухаммед родился на Среднем Востоке.Отец его был врачом, а мать — домохозяйкой. В семье было 8 детей. Мальчик вырос большим любителем книг .Когда Мухаммед стал старше, он, как и мать, начал ощущать, что не живет настоящей, полноценной жизнью. Он испытывал непреодолимую тоску по жизни, которая где-нибудь в другом месте могла бы сложиться у него совершенно иначе. Он стал раздраженным, несдержанным и нередко отвечал вспышками ярости на все, в чем ему слышался скрытый упрек. Уже в ранней юности он отличался от остальных детей своей резкостью, стремительностью движений и попадать во всякие несчастные случаи. Обладая хорошими он отлично закончил школу и благодаря некоторым связям получил право на стипендию для обучения в Калифорнийском университете, в Беркли. Расставшись со своей прежней жизнью, полной запретов и ограничений, Мухаммед теперь в погоне за женщинами не знал ни сна, ни отдыха. Несмотря на то, что он быстро приобрел опыт общения с ними, он был совершенно собой не доволен. И хотя он имел довольно приятную внешность, он за весьма короткий промежуток приобрел себе настолько дурную репутацию, что женщины старались держаться от него подальше ...Вскоре после завершения учебы Мухаммед встретил Салли, американку из богатой семьи, привлекшую его внимание своим легким отношением к жизни и довольствоваться простыми радостями в отношениях.Сопли привлекал в Мухаммеде его блеск и отношение к жизни, которое можно было бы определить как «пусть все идет как идет», — черты, в некоторой степени присущей ее отцу, к которому она испытывала чувство обиды, но от которого полностью зависела. Однако Салли не до конца представляла себе степень нетерпеливости Мухаммеда. Оба молодых человека очень много времени проводили вместе и общались на уровне, прежде Мухаммеду незнакомом. Сопли считала его столь же амбициозным, как и своего отца, но ей не нравилось то, что Мухаммед производил впечатление человека излишне мягкого, расслабленного и оторванного от дел. После короткого периода ухаживания они поженились. Однако в их брачных отношениях вскоре появились свои проблемы. После периода «медового месяца» дракон нетерпеливости вцепился в Мухаммеда с особой мстительностью.Мухаммед постепенно вернулся к своему обычному ритму жизни и постоянному вынашиванию планов на будущее. Мыслями он был уже далеко от семейных отношений и от становившихся все короче минут общения с Салли. Он начал поторапливать свою казавшуюся ему излишне медлительной супругу и обнаруживать в ней маленькие, прежде остававшиеся незамеченными недостатки. К нему вернулась вся его нетерпеливость. Оба они — и Салли, и Мухаммед — испытывали неудовлетворенность от своего брака. Последовал неизбежный разрыв отношений и глубокое разочарование.Вскоре молодой человек начал посещать лекции, воспользовался возможностью уединения, предоставленного ему учителем, и стал испытывать то положительное воздействие, которое занятия оказывали на его жизнь. Он осознал, что страх перед возможностью упустить время, опоздать, подстегивал его, понуждая мчаться сломя голову, все дальше удаляясь от остающейся в стороне жизни. С замедлением темпа жизни он стал счастливее и, как это ни парадоксально, начал успевать все сделать вовремя, что никогда прежде ему не удавалось.Хотя отношения с Салли было уже поздно, Мухаммед сумел вынести из них необходимый опыт и научился строить свои отношения с другими женщинами на совершенно иной основе и с гораздо более благоприятными результатами. Освоенные духовные практики научили его умению слушать, быть внимательным и не отрываться от жизни. Дракон нетерпеливости потерпел сокрушительный разгром.
4,4(52 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
bogdanа
bogdanа
16.11.2021

ответ

ответ дан

pvp86

Вибух ненависті по відношенню до іноземців підспудно визрівав віддавна. Невдоволення «заморськими дияволами», «іноземними варварами» ставало дуже широким, причому виявлялося воно перш за все на місцевому рівні, головним чином у антимісіонерских виступах.  Місіонери активно діяли в Китаї; саме вони перш за все контактували з китайським селянством.  Природно, що вони першими відчули на собі міць традиційної структури і силу опору Китаю усього далекого, що як раз і уособлювали в кінці XIX ст.  місіонери.  З літа 1898 р. і особливо після провалу реформ антимісіонерский рух все наростало і в ряді місць починало приймати організовані форми.  Під гаслом «Підтримаємо Цин, знищимо іноземців!» Повстанці в різних провінціях країни руйнували християнські церкви і будинки місіонерів, переслідували прийняли християнство китайців (їх було дуже небагато), а заодно громили крамниці іноземних торговців, приміщення іноземних консульств в торгових центрах.  Відкрита підтримка державами курсу на реформа розставила все на свої місця.  Країна після ста днів реформ виявилася напередодні потужного народного вибуху, вибуху люті, спрямованого проти господарювали в країні іноземців, проти вторгся в Китай колоніального капіталу, проти всіх тих нових порядків, які протистояли старому, звичному, нормативного, що спирався на потужні пласти тисячоліть, на пофарбований в конфуціанські і даоської-буддійські тону цивілізаційний фундамент.  Відчуваючи підтримку населення, уряд Китаю в конце1898 р. стало на більш жорсткі позиції по відношенню до іноземців, відмовляючи їм у проханні про концесії або оренди територій.  Обстановка в Пекіні ставала все більш напруженою.  Іноземні місії ввели в місто збройні загони для своєї охорони.  У Пекіні і по всій країні поширилися чутки про майбутню розправу з іноземцями, а також листівки, в яких висміювалися європейці, особливо місіонери.  Очолив антііностранное рух товариство «іхетуанів» («Загони справедливості і миру»), доктринальна основа якого сходила до даоської-буддійської віри, (за що повсталі пізніше отримали в європейській пресі найменування «боксерів» ), не кажучи вже про ритуали, амулетах, заклинаннях і т. п.

Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р

і були спрямовані проти німецьких місіонерів, солдатів і фахівців, планували трасу залізниці. Місцева влада намагалися навести порядок, але рух, незважаючи на це, всі ширилося.  У 1899-1900 рр. .  воно перемістилося в столичну провінцію Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня.  Стурбовані іноземні дипломати наполягали на ухваленні рішучих заходів проти повстанців, але медичне уряд не поспішав з цим.  Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою.  В кінці травня 1900 р. на нараді посланників держав було прийнято рішення направити до Пекіна додатковий контингент військ для охорони місій.  Крім того, на адресу цинського уряду були передані заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.

Циси коливалася, не знаючи, що робити.  Більшість її радників схилялося до підтримки іхетуанів та використання відповідного моменту для того, щоб дати відсіч державам.  Саме ця точка зору і взяла гору.  Імператриця відкрила ворота Пекіна перед нхетуанямі, а також ввела в місто регулярну армію, солдати якої теж були різко налаштовані проти іноземців.  II червня в Пекіні солдати вбили на вулиці радника японського посольства Сугіяма, 20 червня - німецького посланника Кеттелера.  Це означало оголошення війни, що й було офіційно підтверджено імператорським указом від 21 червня (у відповідь на ультиматум держав від 19 червня).  Указ офіційно санкціонував повстання іхетуанів, хоча і прагнув поставити їх дії під контроль

Подробнее - на -

4,5(69 оценок)
Ответ:
Яяяяя11111111
Яяяяя11111111
16.11.2021

ответ

ответ дан

pvp86

Вибух ненависті по відношенню до іноземців підспудно визрівав віддавна. Невдоволення «заморськими дияволами», «іноземними варварами» ставало дуже широким, причому виявлялося воно перш за все на місцевому рівні, головним чином у антимісіонерских виступах.  Місіонери активно діяли в Китаї; саме вони перш за все контактували з китайським селянством.  Природно, що вони першими відчули на собі міць традиційної структури і силу опору Китаю усього далекого, що як раз і уособлювали в кінці XIX ст.  місіонери.  З літа 1898 р. і особливо після провалу реформ антимісіонерский рух все наростало і в ряді місць починало приймати організовані форми.  Під гаслом «Підтримаємо Цин, знищимо іноземців!» Повстанці в різних провінціях країни руйнували християнські церкви і будинки місіонерів, переслідували прийняли християнство китайців (їх було дуже небагато), а заодно громили крамниці іноземних торговців, приміщення іноземних консульств в торгових центрах.  Відкрита підтримка державами курсу на реформа розставила все на свої місця.  Країна після ста днів реформ виявилася напередодні потужного народного вибуху, вибуху люті, спрямованого проти господарювали в країні іноземців, проти вторгся в Китай колоніального капіталу, проти всіх тих нових порядків, які протистояли старому, звичному, нормативного, що спирався на потужні пласти тисячоліть, на пофарбований в конфуціанські і даоської-буддійські тону цивілізаційний фундамент.  Відчуваючи підтримку населення, уряд Китаю в конце1898 р. стало на більш жорсткі позиції по відношенню до іноземців, відмовляючи їм у проханні про концесії або оренди територій.  Обстановка в Пекіні ставала все більш напруженою.  Іноземні місії ввели в місто збройні загони для своєї охорони.  У Пекіні і по всій країні поширилися чутки про майбутню розправу з іноземцями, а також листівки, в яких висміювалися європейці, особливо місіонери.  Очолив антііностранное рух товариство «іхетуанів» («Загони справедливості і миру»), доктринальна основа якого сходила до даоської-буддійської віри, (за що повсталі пізніше отримали в європейській пресі найменування «боксерів» ), не кажучи вже про ритуали, амулетах, заклинаннях і т. п.

Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р

і були спрямовані проти німецьких місіонерів, солдатів і фахівців, планували трасу залізниці. Місцева влада намагалися навести порядок, але рух, незважаючи на це, всі ширилося.  У 1899-1900 рр. .  воно перемістилося в столичну провінцію Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня.  Стурбовані іноземні дипломати наполягали на ухваленні рішучих заходів проти повстанців, але медичне уряд не поспішав з цим.  Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою.  В кінці травня 1900 р. на нараді посланників держав було прийнято рішення направити до Пекіна додатковий контингент військ для охорони місій.  Крім того, на адресу цинського уряду були передані заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.

Циси коливалася, не знаючи, що робити.  Більшість її радників схилялося до підтримки іхетуанів та використання відповідного моменту для того, щоб дати відсіч державам.  Саме ця точка зору і взяла гору.  Імператриця відкрила ворота Пекіна перед нхетуанямі, а також ввела в місто регулярну армію, солдати якої теж були різко налаштовані проти іноземців.  II червня в Пекіні солдати вбили на вулиці радника японського посольства Сугіяма, 20 червня - німецького посланника Кеттелера.  Це означало оголошення війни, що й було офіційно підтверджено імператорським указом від 21 червня (у відповідь на ультиматум держав від 19 червня).  Указ офіційно санкціонував повстання іхетуанів, хоча і прагнув поставити їх дії під контроль

Подробнее - на -

4,5(63 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ