XVII в. — В России в этот период окончательно сложился феодальный строй.
Основой отношений феодалов и крепостных крестьян стала барщинная система: господство натурального хозяйства; наделение крестьян землей и орудиями, за что они работали на барина (барщина), отдавали ему часть урожая (оброк), несли повинности перед государством и платили налоги. Крестьяне находились в личной зависимости от феодала, были прикреплены к земле (крепостное право); они владели примитивными орудиями, использовали старые методы производства. Это вело к низким урожаям и не обеспечивало рынок. Феодалы увеличивали запашку (экстенсивный метод). Росли повинности и оброки крестьян землевладельцам, налоги в государственную казну. Это вело к новым народным выступлениям.
Ремесло не удовлетворяло спрос. В XVII в. возникли мануфактуры — крупные предприятия с ручным трудом, разделенным по специальностям. Было до 30 крепостных казенных (государственных) мануфактур в металлургическом, оружейном, полотняном, кожевенном деле. В основном на них использовался труд крепостных, но были и наемные работники-специалисты.
В связи с ростом городов значительно расширилась внутренняяторговля. Многие города превратились в крупные торговые центры, стали проводиться ярмарки — периодически организуемые торги. Славилась Макарьевская ярмарка у Нижнего Новгорода.
Торговый устав 1653 г. ввел единую пошлину, отменив внутренние поборы с купцов. Новоторговый устав 1667 г., автором которого явился крупный политический деятель А. Л. Ордин-Нащокин, запретил иностранцам вести розничную торговлю в городах, давал привилегии русским торговцам. Внешняя торговля страдала от отсутствия выхода к Балтийскому и Черному морям.
В России в XVII в. складывались условия для развития буржуазных отношений, основанных на товарно-денежной экономике.
Объяснение:
Відповідь:
1.Освіта
Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах , особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.
Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті) берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.
2.Літописання
Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір.
Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.
Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.
Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літописця Данила Галицького (оповідає про події 1205—1258 рр.) і Волинського літопису (1258—1290 рр.). Літопис створений з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.[2]
Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля руську зброю і Руську землю.
3.Архітектура
Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля ма але водночас величний вигляд.
Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.
У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також б облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.[3]
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ—ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.
4.Образотворче мистецтво
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.
Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті ХІІ ст. будуються храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.
У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.
Проте до нашого часу не збереглось жодної фрески, за винятком розпису Вірменського собору у Львові.
Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.)[5], у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.
Пояснення:
это свидетельствует о высочайшем уровне живописи, которой достигла восточнохристианская цивилизация. О её возможности затронуть душевные нити даже у представителей более примитивных цивилизаций.