ответ: Рафаэль Санти был самым юным из трех титанов Возрождения, кроме него так называют Леонардо да Винчи и Микеланджело Буанаротти. Когда художник приехал во Флоренцию ему было 19 лет, Микеланджело – 29 лет, Леонардо – 52 года.
Рафаэль жил во Флоренции 4 года, 1504-1508 гг. В тот момент в городе сложилась абсолютно фантастическая ситуация: в городе одновременно по одним и тем же улицам и палаццо ходили Рафаэль, Микеланджело и Леонардо да Винчи. Три титана эпохи Возрождения соперничали друг с другом в одном культурном пространстве. Никогда уровень мастерства не достигал такой концентрации в рамках одного города. Рафаэль и Леонардо:
Между Леонардо и Рафаэлем были отношения ровные, на уровне «учитель–ученик», ни скандалов, ни интриг. Рафаэль восхищался Леонардо, учился и подражал его стилю. Молодой художник посетил мастерскую Леонардо да Винчи во Флоренции и увидел его “Джоконду”. В соответствии с воспоминаниями современников он был под огромным впечатление от данной работы. Перерабатывая данную тему, а именно разворот тела и позу модели, положение рук, был исполнен портрет Маддалены Строцци (в замужестве Дони), который экспонируется на выставке в ГМИИ.
Рафаэль и Микеланджело:
Они были противоположностями друг другу. Рафаэль был красивым, элегантно одетым, окруженным друзьями и поклонниками. Микеланджело напротив – вечно один, язвительный в высказываниях. У него был тяжелый характер. К своему внешнему виду Микеланджело относился подчеркнуто пренебрежительно.
Микеланджело однажды заявил – «Все, что умеет Рафаэль, он научился у меня». Отчасти это правда, Рафаэль как губка впитывал и творчески осваивал высшие достижения живописи своего времени.
Художники соперничали между собой в заказах, в росписи Сикстинской капеллы Ватикана, в архитектуре при строительства собора Святого Петра. Только внезапная смерть Рафаэля позволила Микеланджело перехватить данный архитектурный заказ и завершить его.
Объяснение:
ответ: Першим підписаним Єлизаветою Петрівною документом був маніфест, в якому доводилося, що після смерті Петра II вона — єдина законна спадкоємиця престолу. Коронаційні урочистості відбулися 25 квітня 1742 в Успенському соборі Московського Кремля. Імператриця сама поклала на себе корону.Забезпечивши за собою владу, Єлизавета Петрівна поспішила нагородити людей, які сприяли вступу її на престол або взагалі були їй віддані, і скласти з них новий уряд. Гренадерська рота Преображенського полку отримала назву лейб-кампанії. Солдати не з дворян були зараховані в дворяни, капрали, сержанти і офіцери підвищені в чинах. Всім їм були подаровані землі переважно з конфіскованих в іноземців маєтностей.Велику роль в правління Єлизавети Петрівни зіграли її фаворити. На початку 1750-х років країною практично керував молодий фаворит імператриці Петро Шувалов, з ім'ям якого пов'язана реалізація єлизаветинської ідеї про скасування внутрішніх митниць, що дало імпульс розвитку підприємництва і зовнішньої торгівлі (1753-1754). Сприяв розвитку і указ про заснування в 1754 році Позикового і Державного банків для дворян і купців.
Катерина II стала проводити так звану політику освіченого абсолютизму. Із самого початку правління Катерина II почала прагнути до досягнення внутрішньої влаштованості держави. Вона вважала, що несправедливості в державі можна викорінити з до хороших законів. Сходження на престол Катерини було узурпацією; не можна було підшукати ніяких легальних для нього підстав. Доводилося дати морально-політичну мотивування події; цієї мети служили маніфести 28 червня (короткий) і 6 липня ("грунтовний"). Останній, за наказом Павла I (Пам'ятки Зводу Законів № 17759) був оголошений знищеним і в Пам'ятники Зводу Законів не увійшов.
