Конституционной монархией (вроде так).
Іван Самойлович Іван Самойлович1672-1687
Правління 1672-1687
Обрання 17 червня 1672
Попередник Дем'ян Многогрішний
Наступник Іван Мазепа
Біографічні дані
Дата народження невідомо
Ходорків
Дата смерті 1690
Тобольськ
Дружина Марія Іванівна Голуб
Діти Семен, Григорій, Яків, Параска, Анастасія
Династія Самойловичі
Батько Самійло
Іван Самойлович був сином священика. Він отримав добру освіту і пішов у козаччину. Завдяки освіті він незабаром отримав чин сотника у Гадяцькому полку й перебував у м. Веприку. Потім у званні військового товариша він став чернігівським наказним полковником.
Самойлович перейшов на бік гетьмана Брюховецького, а після його смерті приєднався до прихильників промосковської орієнтації й був обраний генеральним суддею. Після відставки Многогрішного, Самойловича у 1672 році було обрано гетьманом Лівобережної України на раді у Конотопі. У 1674 році Самойлович почав війну з Дорошенком і у Переяславі противники Дорошенка проголосили його гетьманом Правобережної України. Самойлович вів постійні війни з турками й татарами за Правобережжя. У 1677 році Туреччина проголосила гетьманом Правобережної України Ю. Хмельниченка. Хоча турецьке військо було зупинене та відігнане силами Самойловича та Ромодановського під Чигирином, але 1678 року воно знов прийшло під Чигирин. Місто було спалене, але 5 серпня 1678 року турків все ж таки було розгромлено. Перемога козаків, одначе, не дала вагомого зиску.
Треба зазначити, що Самойловича не шанували в Україні за його пиху та ненаситну жадобу. “Спершу ця людина була до всіх ласкава й покірна, — писав про Самойловича його сучасник, — але коли він закріпився у своїй владі й розбагатів, то став гордим та зухвалим”. Підчас війни з турками вороги Самойловича, у тому числі Мазепа, обвинуватили його в ігноруванні наказів Голіцина, який був головнокомандувачем московського війська, й саме тим фактом пояснювали невдачі кампанії. Голіцин скористався з цього, щоб реабілітувати себе. Внаслідок цих інтриг, а також і з об'єктивних обставин Самойловича у 1687 році було знято з посади гетьмана та відправлено у вигнання спершу до Орла, а потім до Тобольська, де він і помер у 1690 році.
Вообще вариантов было довольно много, причем разных. Например, руководитель второго ополчения — Дмитрий Пожарский, который освободил страну от польских захватчиков. Но он так и остался боярином.
Еще был вариант — польский интервент Владислав (ударение на и, если что, то есть ВладИслав). Но это было невыгодно, потому что могло привести к падению страны. По сути, польский правитель просто бы соединил княжества и руси у нас после 1600 годов уже бы не было(
Михаил Федорович был довольно молод и являлся прямым родственником Рюриковечей. Его отец, Филарет, был пострижен в монахи и находился в плену у польских интервентов. С матерью было примерно то же самое. Я веду к тому, что у Михаила не было рядом родителей. Если вы помните, то какое-то время страной правили бояре и этот период вошел в историю, как "Семибоярщина". Так вот, им понравилось так хорошо жить и они решили, что смогут влиять на молодого Михаила и навязывать ему свое мнение. Не знаю, к лучшему или худшему, но все было не так. Михаил твердо правил по своей воле, а после освобождения отца — прислушиваясь к нему.
конечно же Б) конституционной монархией