Війна була логічним наслідком протистояння двох систем —рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними булирасистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільского господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від ріки Міссісіпі за паралеллю 36°30' с.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів. У першій половині XIX століття в США склалися дві системи — рабство на півдні країни і капіталізм на півночі. Це були дві абсолютно різні соціально-економічні системи На Півночі США концентрувалися підприємці і основна маса емігрантів. У цьому регіоні зосереджувалися підприємства машинобудування, металообробки, легкої промисловості. Тут основною робочою силою були численні емігранти з інших країн, які працювали на фабриках, заводах та інших підприємствах. Південь був аграрним «придатком» США, тут вирощувалися такі культури як тютюн, цукрова тростина, бавовна та рис. Північ потребувала сировини з Півдня, особливо бавовну, а Південь — машини Півночі. Тому довгий час два різні економічних регіони співіснували в одній країні. Однак поступово між ними наростали суперечності. Серед найгостріших конфліктних питань можна виділити наступні:Податок на ввезені товари (Північ прагнув зробити їх якомога вищими, аби захистити свою промисловість, Південь хотів торгувати з усім світом вільно).Проблеми навколо рабства (чи вважати рабів-утікачів вільними у вільних штатах, карати чи надавати їм притулок, чи можуть південні штати забороняти на своїй території вільних чорношкірих і т. д.).Ситуація не була статичною: США захоплювали нові території, і виникали суперечки щодо конституції кожного з майбутніх штатів, у першу чергу — чи буде новий штат вільними або рабовласницьким. Прихід до владиЛінкольна, який оголосив, що всі нові штати будуть вільними, означав для південних штатів перспективу залишитися в меншості і в майбутньому програвати в Конгресі з усіх конфліктних питань.Фактично це дві різні держави
1 против России воевали самые развитые страны того времени,Англия,Франция,Турция в эту группу не входила 2 отсутствие у России хорошего вооружения: России все еще имела на вооружении парусные карабли в то время как Англия сняла их в вооружения и заменила их на более современные каробли того времени. 3 это из-за того что России приходилось держать основные силы в заподном направлении, так как убери их Швеция, Австрия напали бы на Россия, именно из-за присутствия этих войск они не наподали на Россию. если бы их удалось использовать то возможно Россия подедила бы Англию и Францию цислом
ЛЖЕДМИТРИЙ I (погиб 17 (27) мая 1606, Москва) , русский царь (1605-1606), самозванец, выдававший себя за царевича Дмитрия Ивановича. Происхождение Лжедмитрия I неясно; по официальной версии правительства Бориса Годунова, он — беглый дьякон Чудова монастыря (в Москве) Григорий Отрепьев, сын галичского дворянина Богдана Отрепьева. Лжедмитрий появился в 1601 году в Польше и был поддержан польскими магнатами и католическим духовенством. В 1603-1604 годах началась подготовка возведения Лжедмитрия I на русский трон. Самозванец тайно принял католичество и обещал после воцарения отдать Польше Северскую и Смоленскую земли, принять участие в антитурецком союзе, оказать Сигизмунду III в его борьбе со Швецией, ввести в России католичество, жениться на дочери сандомирского воеводы Е. Мнишка Марине, передать ей в качестве «вена» Новгород и Псков, уплатить Мнишку 1 млн. злотых. Осенью 1604 года Лжедмитрий перешел с польско-литовским отрядом русскую границу и был поддержан частью русских дворян, горожан, служилых людей, донскими и запорожскими казаками, крестьянами южных районов России. Несмотря на поражение под Добрыничами, Лжедмитрий I укрепился в Путивле. После внезапной смерти Б. Ф. Годунова царская армия под Кромами перешла на сторону Лжедмитрия I. 1 июня 1605 года в Москве произошло восстание, правительство Годуновых было свергнуто. 20 июня Лжедмитрий I вступил в Москву. Заняв царский престол, он пытался проводить самостоятельную внутреннюю и внешнюю политику. Стремясь опереться на провинциальное дворянство, Лжедмитрий I предполагал увеличить ему денежные и земельные оклады за счет монастырей. Новый царь предпринял попытку реорганизации армии, сделал ряд уступок крестьянам и холопам (указы от 7 января и 1 февраля 1606). Южные районы были на 10 лет освобождены от налогов, и в них была прекращена обработка «десятинной пашни» . В то же время Лжедмитрий был вынужден увеличить сбор налогов (в частности, из-за отправки денег в Польшу) , что вызвало весной 1606 года усиление крестьянско-казацкого движения. Не сумев привлечь на свою сторону весь господствующий класс, Лжедмитрий I пошел на уступки восставшим: отказался от применения силы для подавления мятежей и включил в готовившийся Сводный судебник статьи о крестьянском выходе. Из-за невыполнения Лжедмитрием I его обещаний (о введении католичества, территориальных уступках и военной полякам против Швеции) ухудшились отношения с Польшей. Кризис внутренней и внешней политики создал условия для организации заговора знати во главе с князем Василием Ивановичем Шуйским. Во время восстания горожан против поляков, прибывших на свадебные торжества Лжедмитрия I и М. Мнишек, самозванец был убит боярами-заговорщиками.
У першій половині XIX століття в США склалися дві системи — рабство на півдні країни і капіталізм на півночі. Це були дві абсолютно різні соціально-економічні системи
На Півночі США концентрувалися підприємці і основна маса емігрантів. У цьому регіоні зосереджувалися підприємства машинобудування, металообробки, легкої промисловості. Тут основною робочою силою були численні емігранти з інших країн, які працювали на фабриках, заводах та інших підприємствах.
Південь був аграрним «придатком» США, тут вирощувалися такі культури як тютюн, цукрова тростина, бавовна та рис. Північ потребувала сировини з Півдня, особливо бавовну, а Південь — машини Півночі. Тому довгий час два різні економічних регіони співіснували в одній країні. Однак поступово між ними наростали суперечності. Серед найгостріших конфліктних питань можна виділити наступні:Податок на ввезені товари (Північ прагнув зробити їх якомога вищими, аби захистити свою промисловість, Південь хотів торгувати з усім світом вільно).Проблеми навколо рабства (чи вважати рабів-утікачів вільними у вільних штатах, карати чи надавати їм притулок, чи можуть південні штати забороняти на своїй території вільних чорношкірих і т. д.).Ситуація не була статичною: США захоплювали нові території, і виникали суперечки щодо конституції кожного з майбутніх штатів, у першу чергу — чи буде новий штат вільними або рабовласницьким. Прихід до владиЛінкольна, який оголосив, що всі нові штати будуть вільними, означав для південних штатів перспективу залишитися в меншості і в майбутньому програвати в Конгресі з усіх конфліктних питань.Фактично це дві різні держави