Отве
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Монах, шляхтич і селянин. Уособлення середньовічних станів. Французька мініатюра XIII ст.
Шля́хта (від верхньонімецького Slacht (сучасне нім. Geschlecht) — рід, порода, стать) — привілейований стан у суспільствах доби середньовіччя та нового часу, у ширшому розумінні — військово-служила знать або ж родова аристократія.
Шляхта виникла як верства землевласників — феодалів, що отримували свої маєтки на правах феода. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь сеньйора (звідси — поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану» — від лат. miles). Cтатус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність) — тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого — «шляхетного» («благородного», знатного) походження[1], що підкреслюють терміни, які використовуюються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах — англ. gentry, фр. noblesse, нім. Adel, чеськ. šlechta, пол. szlachta, лит. šlėkta.
В українській літературі поруч із терміном шляхта як синонім використовується також запозичений з російської термін «дворянство», який спочатку підкреслював служилий характер нижчої шляхетської верстви в Московській державі.
Польський шляхтич. Рембрандт, 1637 р.
Шляхта у вузькому сенсі цього слова - панівний стан у Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві Польському (обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту), а також у Війську Запорозькому[2][3].
Витоки шляхти походять від привілеїв наданих між 1333 і 1370 рр. в Королівстві Польському королем Казимиром III.[4]:211 Після Городельської унії католицьке литовсько-руське боярство отримало права та герби польської шляхти[4]:211, що викликало незадоволення православного боярства і призвело до громадянської війни. Незважаючи на поразку, православне боярство Віленським привілеєм все ж отримало ці права.
З приєднанням до корони Королівської Пруссії та Інфлянтів тамтешня аристократія також отримали права і свободи коронної шляхти. В той час як тривала соціальна та релігійна напруга на Русі призвела до громадянської війни[5][6], протягом якої значна кількість руської шляхта приєдналась до козаків і зіграла ключову роль в формуванні Гетьманщини. В угодах з коронним урядом та царем шляхта зберегла та закріпила своє панівне становище. А споріднившись з козацькими старшинами нешляхетського походження та шляхтою, що пізніше переселились на землі Війська Запорозького з Речі Посполитої, Валлахії, Молдавії тощо, сформувала Малоросійське шляхетство[7].
З поділами Речі Посполитої та ліквідацією Війська Запорозького, шляхта почала втрачати свої юридичні привілеї та соціальний статус. Остаточно на землях колишньої Речі Посполитої шляхетські права були ліквідовані Декретом про знищення станів та статських чинів та польською конституцією 1921 року.
Незважаючи на те, що насправді шляхтичі могли мати надзвичайно нерівний статус через багатство та політичний вплив, між елітами та рядовими шляхетством було дуже мало формальних відмінностей. Також на відміну від більшості інших країн, титули мали лише лічені роди.т:
Объяснение:
Объяснение:
Религиозные (фр. Guerres de Religion) или гугенотские войны — серия затяжных гражданских войн между католиками и протестантами (гугенотами), которые раздирали Французское государство при последних королях династии Валуа, с 1562 по 1598 годы. Во главе гугенотов стояли Бурбоны (принц Конде, Генрих Наваррский) и адмирал де Колиньи, во главе католиков — королева-мать Екатерина Медичи и могущественные Гизы. На ход событий во Франции пытались влиять её соседи — королева Англии Елизавета Тюдор поддерживала гугенотов, а король Испании Филипп Габсбург — католиков. Войны закончились восшествием перешедшего в католицизм Генриха Наваррского на французский престол и изданием компромиссного Нантского эдикта (1598).
Самураи
• Самураи – светские феодалы в японии, в рядах которых существовало ранжирование – от дайме (князей) до бу (воины). По сути, это военно-феодальное сословие, они были мелкими дворянами.
• Самураи были не только воинами (на подобие рыцарей), но также защищали князя/сюзерена, которому они служили.
• У самурая был дайсё – меч, катана и вакидзаси, лук и доспехи.
• Самураи появились в 646 году при реформах Тайка в династии Тан.
• Самураи воспитывались с самого детства, из них делали самураев, формировали воина, который должен быть безразличен к смерти (всегда быть к ней готовым), а также к страху и боли, он должен быть верен феодалу и подчителен к старшим. Самурай должен был быть отважным и мужественным, выносливым и терпеливым.
• Иногда сильный характер вырабатывался после ночи на кладбище, посещения казней или публичных наказаний, осмотром отрубленных частей тела. Кстати, самурай должен был оставить знак на отрубленных частях тела. Многие самураи сами участвовали в казнях, и должны были отрубить головы 9 или 10 человекам подряд.
• Самураи были высоким сословием, но ходили босиком (даже зимой), исполняли тяжелый физический труд, не спали ночью, лишали сеья еды.
• В среде самураев были и женщины, но не участвовали в сражениях.
• Самураи следовали этическому кодексу «Бусидо».
• Если самурай не соответствовал кононам или не выполнял правила, он должен был совершить харакири (умереть с честью) – это была целая процедура с который должен потом отрубить голову. Харакири (цейфуку) делали также, когда умирал феодал.
Рыцарь
• Он был наездником изначально, но потом приобрел дворянский титул в европейских странах
• Рыцарство тоже было военным сословием, которое возникло в 8 веке у франков
• Были участниками духовно-рыцарских орденов, участвовали в Крестовых походах, то есть имели миссию распространения католическа.
• Рыцарем мог стать каждый юноша в 12, 15 или даже в 19 лет
• Рыцарей посвящали на праздникики: Рождество, Пасху, Вознесение, Пятидесятницу – после посвящения должен быть запрыгнуть на лошадь и поскакать галопом, сбив манекены
• На сословие огромное влияние имела религия
• Имели золотые шпоры, кольчуги, каски, латы, норманнский шлем, барбюты и армены
• Рыцари могли лишиться выцарского достоинства с палача
• Рыцарь должен был быть мужественным, отважным, верным, преданным, великдушным, благоразумным, должен облать честью и хорошими манерами
Главные отличия:
- Самураи формировались под влиянием буддистских и конфуцианских канонов, но зависили только от феодала, а не от духовенства – с рыцарями все наоборот
- Рыцарство носило четкие религиозный характер во всем
- В рыцарей посвящали, а самураями становились с рождения, и обучались этому
- Смерть для самурая была честью, особенно, если он сделал это сам, а рыцарь лишался чести казнью
Главные сходства:
- это военные сословия, которые отождествляли благородных воинов