Причини виникнення держави в Афінах. Афіни були центром Аттики, гористій області Стародавньої Греції, багатою на корисні копалини (сріблом, свинцем, глиною), сприятливими для розвитку ремесел, наявністю зручних заток і бухт (Пірей, Фалер, Муніхію), що сприяють розвитку торгівлі. Область була заселена ионийцами (так називався союз чотирьох племен), які займалися землеробством і садівництвом на малородючих землях долин, а на схилах гір пасли худобу. В XI-IX ст. до н.е. племена Аттики жили в умовах військової демократії. Населення Аттики і раніше поділялося на філи і фратрії. Але число повноправних членів роду, що мали наділи землі (клери), поступово зменшувалася через боргової кабали. Землі багатьох общинників переходили у власність родової знаті, яка експлуатувала рабів, грабувала сусідні племена і займалася морським розбоєм. Знедолені общинники поповнювали ряди наймитів (фетів), жебраків і волоцюг. При цьому родова знативолоділа кращими землями і зосередила в своїх руках управлінські функції. Багата верхівка родової знаті повністю контролювала діяльність патріархальних установ, нав'язувала їм свою волю. Вона підпорядкувала собі раду старійшин, який формувався тільки з представників знатних родів. Втратили реальну владу: басилевс (скіпетродержатель), тобто племінної цар, верховний воєначальник, головний жрець і суддя. Племінна сходка - народні збори - скликалася в основному для схвалення криком рішень ради старійшин. (Гомер в "Одіссеї" говорить, що народні збори за 20 років відсутності Одіссея не збиралося жодного разу.) Антагонізм інтересів народу і знаті особливо посилився після появи грошей. На рубежі VIII-VI ст. до н.е. родової лад в Аттиці поступився місцем класовому суспільству, на базі якого виникло держава. Виникнення Афінської держави стало наслідком розкладання родоплемінних відносин і переходу до територіальної організації населення. В основі цього процесу лежали суспільний поділ праці, виникнення приватної власності і поділ суспільства на класи. Для примирення антагонізму інтересів класів і засновується держава.
ответ:период наивысшего расцвета Киевская Русь занимала территорию от Таманского полуострова на юге, Днестра и верховьев Вислы на западе до верховьев Северной Двины на севере и притоков Волги на востоке. К середине XII века вступила в состояние феодальной раздробленности и фактически распалась на полтора десятка княжеств, управляемых разными ветвями династии Рюриковичей. Вплоть до монгольского нашествия (1237—1240) Киев, утративший своё влияние в пользу новых центров силы, формально продолжал считаться главным «столом» Руси, а Киевское княжество оставалось в коллективном владении русских князей. Как этнокультурный регион Русь продолжила существовать и после политической дезинтеграции, что впоследствии сыграло важную роль в процессе объединения русских земель
Объяснение:
