Система влади в гетьманщині була закладена під час хмельниччини. в середині xvii століття вона нагадувала військову диктатуру з елементами народовладдя. з кінця xvii століття ця система еволюціонувала в бік монархічно-республіканської системи зразка речі посполитої. головою держави був гетьман. він обирався пожиттєво на козацькій радізагальним, відкритим голосуванням. гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів. верхівку влади складала генеральна старшина. в часи хмельниччини її називали військовою старшиною. до її складу входили обозний, суддя, писар, два осавули, хорунжий і бунчужний, підскарбій. генеральний писар керував гвк, що виконувала роль уряду. генеральний обозний очолював армату, мав повноваження заступника гетьмана, у разі потреби обіймав посаду наказного. генеральні судді завідували судочинством. генеральний суддя вершив суд над державними злочинцями, розглядав апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. на засідання генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. всі судді були виборними. генеральний підскарбій відповідав за військову скарбницю, реформовану у генеральну скарбову канцелярію. осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських генерал-ад'ютантів. генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган — раду старшини. джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники козацького стану. решта станів були усунені від державного іння. деякі міста та монастирі користувалися магдебурзьким правом чи самоврядуванням. гетьманщина поєднувала в собі риси республіканського і авторитарного ладу. вищу владу представляли три органи — гвр, гетьман і рада генеральної старшини. незважаючи на те, що вищим органом влади була гвр, гетьман і генеральна старшина, як правило, маніпулювали цією радою і значення останньої поступово зменшувалося. цьому сприяв і порядок прийняття рішень генеральною радою: натовп піднімав руки, шаблі, підкидав шапки, через що застосовувалася акламація. хмельницький поволі відмовився від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. утім потреба в скликанні ради диктувалася необхідністю зміцнення гетьманської влади в умовах наростання старшинської опозиції. після його смерті, в умовах загострення політичної боротьби, значення загальної ради істотно посилилося. із запровадженням в україні 1722-го року малоросійської колегії розпочалася уніфікація із загальноімперськими зразками норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. російська влада вчинила спробу де-факто ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи
Из доклада С. Ю. Витте Николаю II 18 марта 1905 г. Волнение, охватившее разнообразные слои общества, не может быть рассматриваемо как следствие частичных несовершенств государственного и социального устроения или только как результат организованных действий крайних партий. Корни этих волнений, несомненно, лежат глубже... Россия переросла форму существующего строя. Она стремится к строю правовому, на основе гражданской свободы.
Из воспоминаний начальника канцелярии Министерства императорского двора А. А. Мосолова Граф (Фредерике В. Б.— министр императорского двора) мне рассказал, что когда он, обрадованный приездом Николая Николаевича (великий князь, дядя Николая II), сказал ему, что его приезд ждали, чтобы назначить диктатором, великий князь, будучи в каком-то неестественном возбуждении, выхватил револьвер и закричал: «Если государь не примет программы Витте и захочет назначить меня диктатором, я застрелюсь у него на глазах из этого самого револьвера».
