Військо Речі Посполитої під командуванням коронного гетьмана Карла Ходкевича підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак Бородавка побоювався можливого сепаратного миру поляків з османами і відповів, що дасть згоду, коли військо Речі Посполитої вступить на територію Молдавії. Це означало початок Річчю Посполитою воєнних дій безпосередньо проти Османської імперії. Після цього урядові Речі Посполитої вже не було куди відступати. До 20 серпня (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під Хотином.
Петро Конашевич Сагайдачний
На другий день до табору Речі Посполитої прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на османський табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під Могилевом.
В 1523 году парижский профессор Якоб Фабер переводит Новый Завет на французский язык, однако он еще не выступил с критикой папства. Его деятельность воспринималась скорее как продолжение ренессансного гуманизма в духе либерального католицизма. Впервые с критикой католицизма выступил Гильом Фарель в 1526 году, познакомившись с швейцарским протестантизмом в версии Цвингли. Французский король Франциск I поначалу терпимо относился к деятельности реформаторов, среди которых был и Жан Кальвин.
Однако в 1532 году к Реформации присоединились вальденсы, которые имели репутацию еретиков. В 1534 году в предвестии кризиса в Париже появились листовки, грубо критиковавшие мессу. 29 января 1535 года в Париже были сожжены шесть протестантов. Для борьбы с протестантами была учреждена Огненная палата. Часть реформатов бежала в Швейцарию (Фарель, Кальвин), часть на юго-запад в автономное королевство Наварра (Якоб Фабер), которое к 1560 году стало оплотом протестантизма во Франции. Некоторые гугеноты пытались найти в колониях (Антарктическая Франция, Французская Флорида).
Объяснение:
