Объяснение:
Придушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.
Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острови Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонській рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.), в якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.
Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичного угруповання Фемістокла був створений великий флот. Напередодні перського походу у Коринфі відбувся Істмійський конгрес, де 30 грецьких держав уклали союз. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Перське військо прорвалося через гірський прохід Термопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, спустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.
Однак у тому ж році перський флот зазнав тяжкої поразки біля острова Саламін. 479 до н. е. при Платеях було розгромлено сухопутне військо персів. У цей же час перський флот зазнав поразки біля мису Мікале. Ці перемоги по суті справи вирішили підсумок греко-перських воєн: перси змушені були очистити територію Греції, а греки перенесли військові дії в район Егейського моря та в Малу Азію.
У 470-х роках до н. е. Союзна грецька армія під командуванням афінського полководця Кімона, одержала кілька перемог, захопила узбережжя Фракії, ряд островів Егейського моря та Візантії й у 469 до н. е. завдала нищівної поразки персам у битві при гирлі р. Еврімедонт.
Проте військові дії з тривалими перервами продовжувалися до 449 до н. е., коли в битві біля м. Саламіні (на Кіпрі) греки одержали велику перемогу. Після цього з Персією був укладений, так званий, Каллієвий мир (названий за іменем афінського уповноваженого), за яким Персія позбавлялась своїх володінь в Егейському морі, Геллеспонті та Босфорі й визнавала за полісами Малої Азії політичну незалежність.
один из крупнейших исправительно-трудовых лагерей СССР в 1930—1959 годах, был расположен в Карагандинской области, состоял в системе ГУЛАГ НКВД СССР.ЛЖИР - Акмолинский лагерь жен изменников Родины
Это неофициальное название спецотделения Карагандинского исправительно-трудового лагеря, размещавшегося в Акмолинской области. Так крупнейший женский лагерь называли сами его узницы.
Создание АЛЖИРа
3 декабря 1937 года был издан приказ о создании спецотделения в одном из поселков Карлага. Но первые два года, это был, по сути, отдельный лагерь - со своим руководством, хозяйством и приказами напрямую из Москвы.
Шесть бараков-саманок (в постройке использовались "кирпичи" из соломы, замешанной с глиной) на 250-300 человек, нары в три яруса. Под потолком окна без стекол - их приходилось затыкать ветошью. Вышки.
Предыстория
В первые двадцать лет Союза в стране сформировалась новая элита. Политические деятели, управленцы, военные, деятели культуры и искусства. Именно эти люди в первую очередь попадали под сталинские репрессии 30-х годов.
