У суспільстві Речі Посполитої тих часів людей визначали за багатьма факторами. Серед інших це походження і належність до певної суспільної верстви, достаток, віра, народ і мова та інші.
За походженням людей ділили на благородних (шляхту, нобілітованих, визначних, заслужених) і неблагородних. Цей поділ в ті часи був поширений в тому чи іншому вигляді по цілому світу. До шляхти відносили представників князівських і боярських родів Польського королівства, Великого князівства литовського, та різних руських Великих князівств, які утворилися на уламках Великого Князівства Київського (Київської Русі). Представники інших земель, царств і государств тогочасного світу теж могли бути прирівняні до благородних за схожими критеріями - приналежність до правителів (царів, королів, князів, султанів, падишахів, ханів) або їх найближчих прибічників.
Серед віровчень виділяли - християн, іудеїв, магометан (мусульман) і язичників.Також важливе значення у суспільстві Речі Посполитої мав поділ на "язики" (тобто народи і племена, за термінологією тих часів). Серед інших відомі - поляки, німці, руські (русини), жмудь, євреї (жиди),У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування поляків або католицької релігії. Увібравши в себе Україну і уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: литовців, поляків, білорусів та українців. Мешканців Великого Князівства Литовського часом називали "литвинами", а білорусів одночасно з тим "русинами", як і українців.
На час укладання Люблінської Унії у 1569 р. загальна кількість населення складала 7 млн. чоловік з яких близько 4,5 млн. були етнічними поляками, 2 млн. русинів (українців і білорусів), 0,75 млн. литовців і 0,7 млн. євреїв. Втрачаючи території і населення під час кризи співдружності в 1717 році населення складало вже 9 млн. (4,5 млн. поляків, 1,5 млн. українців, 1,2 млн. білорусів, 0,8 млн. литовців, 0,5 млн. євреїв, 0,5 млн. інших національностей.
Каргалинская диадема — произведение прикладного искусства усуней, которое хранится в Центральном государственном музее Республики Казахстан.
терракота-жёлтая или красная обожжённая глина, а также (собир.) изделия из этой глины, не покрытые глазурью.
кангюйские письмена - включает в себя 14 знаков, размещенных на четырех строчках. Уникальные письмена выполнены в форме обожженных глиняных кирпичей, что является признаком арамейского письма. Оно намного древнее парфянского, греко-бактрийского и хорезмийского, которые писались тушью. -наверн правильно
Гончарное производство — изначально было ремеслом, служившим для изготовления сосудов для приготовления, приёма пищи или для хранения жидких и сыпучих материалов
Полихромный стиль — особый стиль в декоративно-прикладном искусстве кочевников Евразии в хунно-сарматскую эпоху, при которой золотые и серебрянные украшения дополнялись вставками из цветных камней.
