Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Олександр Македонський – цар Македонії, геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет.
Де народився Олександр Македонський. Майбутній правитель з’явився на світ у червні 323 року до н.е. в місті Пелла в сім’ї македонського царя Філіппа II. Він був другою дитиною, але його брат Філіп III був недоумкуватим.
Навчався юнак у своїх родичів в Міезе, відповідно до встановленої тоді традиції. Коли йому виповнилося 13 років, його вчителем став Аристотель. Олександра вчили етики, політики, філософії, літератури, медицини та поетики.
У віці 16 років батько вперше довірив йому кермо влади. Філіп ІІ вирушив в цей час завойовувати Візантію. На батьківщині піднялося повстання фракійських племен. Але юному Македонському вдалося його придушити, проявивши себе успішним полководцем. Через 2 роки він уже командував військом в битві при Херонеї. Короля Філіпа ІІ вбили в 336 році до н.е. і Олександра проголосили царем.
Риси характеру Александра Македонського:
В особі Александра Македонського дивним чином поєднувались такі якості, як обережність і ризик, розсудливість та інтуїція. Як і у Філіппа ІІ в Александра ігали ті самі некеровані вибухи гніву та пориви ентузіазму. Занурившись у світ міфології, він уявив, що в його жилах тече кров героїв – його предків. Оскільки Александр вважав себе надлюдиною, він і поводився як надлюдина. Його недоліки ніщо порівняно з його перевагами: завзяттям і творчим поривом. Досвідчений вершник, грізний повелитель, найбільш видатний з усіх полководців, він виявляє себе і як геніальний організатор. Александр виявляв цікавість до духовного життя; він тверезо мислив, хоча й довіряв своїй геніальній інтуїції.
Походи Олександра Македонського:
Відразу після приходу до влади правитель знищує ворогів свого батька, скасовує податки, пригнічує фракійські варварські племена, відновлює владу в Греції.
Перший великий похід Олександр Македонський здійснив на Персію. У 334 році до н.е. він встановив свою владу майже в усій Малій Азії і прославив себе як найбільший завойовник і полководець. Практично без бою йому здалися Фінікія, Сирія, Карія і країни Близького Сходу. Під час походу в Єгипет місцеві жителі прийняли Македонського як нове Божество. Цар заснував в Єгипті місто Олександрію в свою честь.
Другий похід на Персію ознаменувався завоюванням Сузи, Перспеполя і Вавилона, який став новою столицею могутньої об’єднаної держави. Олександр Македонський став Царем Азії.
У 326 році до н.е. правитель здійснив похід на Індію. Йому вдалося підкорити територію сучасного Пакистану і захопити племена, які йому траплялися на шляху. Коли армія перейшла річку Інд, то застрайкувала, відмовившись йти далі. Македонський був змушений після 10-річного тріумфального просування вглиб континенту повернути назад.
Що відрізняло Олександра Македонського від інших правителів?
Він брав вірування і традиції захоплених територій, не насаджував свою культуру завойованим народам. Завдяки такій політиці повстань на підкорених територіях не було, але, разом з тим, серед співвітчизників царя вона викликала бурю невдоволення. Пізніше цю систему будуть застосовувати на практиці давньоримські імператори.
Олександр Македонський: особисте життя
У Олександра Македонського був гарем з 360-ти коханок. Серед них виділяють Кампаса, з якою його пов’язували любовні відносини протягом двох років. І наложницю Барсіно, яка подарувала йому сина Геракла. Також царю приписують стосунки з індійською царівною Клеофіс і королевою амазонок Фалестріс.
Офіційних жінок у Македонського було 3. Першою дружиною була Роксана, Бактрійська княжна. Вони одружилися коли їй було всього 14 років (327 рік до н.е.). Вона народила йому законного, єдиного прийнятого сина Олександра.
У 330 році до н.е. Олександр Македонський одружився відразу на двох перських царівнах – Статире (дочка царя Дарія) і Парісатіда (дочка царя Артаксеркса III). Це були політичні союзи.
Ще в 323 році до н.е. правитель планував похід на Аравійський півострів з метою завоювання Карфагена. За пару місяців до початку походу Олександр Македонський захворів малярією (згідно з іншою версією його отруїли). Він кілька місяців не піднімався з ліжка, перебуваючи вдома в Вавилоні. У червні у нього відібрало мову, почалася лихоманка. Через 10 днів, 10 червня 323 року до н.е. полководець і великий цар Олександр Македонський помер у віці 32 років.
Объяснение:
