Гетьманщина проіснувала 115 років, відіграла важливу роль в історії і державотворчих змаганнях українського народу.
• Створення власної державності захистило український народ від асиміляції, соціального визиску і національно-релігійних утисків із боку польської влади.
• Створення Гетьманщини стало складовою загальноєвропейських процесів творення національних держав, які розгорнулися в Нові часи.
• Переважну частину свого існування Гетьманщина перебувала під контролем царської влади, яка постійно втручалася в її внутрішні справи і зовнішньополітичні зв’язки. Проте управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалася самими українцями, яким належали ключові позиції в судочинстві, фінансах та армії.
• Гетьманщина забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, створила можливості для розвитку його мови і культури.
• Історична спадщина Української козацької держави надихала майбутні покоління борців за визволення України. Із нащадків козацької старшини вийшло багато українських діячів, що розгорнули національно-визвольну боротьбу в наступні роки, поєднуючи історичні традиції з новими західноєвропейськими ідеями.
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання.
Гетьманська держава проіснувала півтора століття. Цього було досить, щоб вона не щезла зі шпальт історії, з пам'яті народної. Цього було досить для виникнення ментальності народу, який має свою державу. За цей час виникла своя національна політична еліта. Згуртованість народу навколо своїх керівників гідна поваги і сьогодні.
термин Российская империя появился в 1721 году и сохранялся аж до 1917 года.Возьмем самый яркий конфликт за этот период - Отечественная война 1812 года. Александр 1 давно готовился к войне с Наполеоном(из-за нарушения договора о континентальной блокаде). Основная цель Наполеона была задавить Англию - вечного врага Франции, а самый действенный это сделать - отобрать у англичан Индию. По морю это сделать не возможно - флот у противников самый сильный на тот момент. Единственный по суше, через одну страну(удобнее договориться с одним монархом и раздаелить с одной страной власть в мире, чем с несколькими). Итак одна из самых главных целей Наполеона, пройти через Россию к Индии. А нам это было не выгодно - в Англию шел основной экспорт зерна. Как было сказано выше, Александр ждал этого и военный министр Барклай де толли активно готовил страну к надвигающийся войне. Основная стратегия русских войск было отступление и "заманивание" французских войск вглубь страны, в Сибирь(вспомнить наши дороги, как по ним "легко" путешествовать...) . Если посмотреть ход сражений до Бородино - Россия не выиграла ни одного сражения(тактика такова - пни и беги. сражения давались лишь для вида, что бы мирное население не роптало и авторитет Александра не упал слишком низко). Эта тактика не очень понятна солдатам и по их "инициативе" Барклая снимают с поста главнокомандующего и назначают Кутузова, но он продолжает действовать по задумке предыдущего командующего. Но вот, отступать уже нет возможности - многие начали проявлять негативные эмоции на действия русской армии - война идет, а еще ни разу не одержали победу. Дается генеральное сражение при Бородино. Тут мнения расходятся - сначала говорили, что выиграли, т.к потеряли больше людей(?), потом, что ничья, потом, что проиграли, но так или иначе, после сражения армия продолжает отступать. Она доходит до Москвы. 1 сентября проходит совет в Филях, где было принято решение оставить бывшую столицу. Наполеон к тому времени уже раскусил план Александра. Русская армия отходит от Москвы и встает под Тарутино. В октябре Кутузов произвёл нападение на французский заслон под командованием Мюрата, следившего за русской армией под Тарутино. Потеряв до 4 тысяч солдат и 38 пушек, Мюрат отступил к Москве. Тарутинский бой стал знаковым событием, ознаменовавшим переход русской армии в контрнаступление. Наполеона заставляют пойти по уже разграбленной им Старой Смоленской дороге, перекрыв ему все остальные пути к отступлению. Безоговорочная победа России. А далее начинаются заграничные походы русской армии.
По сути, Россия победила уже в начале войны - когда Наполеон повелся на план Барклая и Кутузова. Когда он осознал, что хотят сделать с его армией - было уже поздно.