Острозький Костянтин Іванович (ок. 1460-1530), князь, захисник Православ'я і південноруської народності. Він був близький до двору вів. кн. Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З 1498 був литовським гетьманом, старостою брацлавським, Вінницьким і Звенигородським. Особливо важливу роль відіграв Острозький у війні вів. кн. Литовського Олександра з Іваном III. Він виступив головнокомандувачем литовськими військами і рушив до Дорогобужа. На р. Ведроші Острозький був розбитий московськими військами під проводом Юрія Захар'їна (в 1500), узятий в полон і відправлений під суворим наглядом до Вологди. Там його всіма засобами переконували перейти на московську службу. У 1506 він для виду погодився, дав заручну запис, отримав сан боярина і був призначений начальником декількох загонів, що охороняють кордони від набігів татар; в 1507 з пограниччя Острозький втік до Литви. Коли в 1512 татари нагрянули на Волинь і Галичину, він розбив їх під Вишнівцем. У к. 1512 почалася нова війна Литви з Москвою. У 1513 москвичі оволоділи Смоленськом, але незабаром зазнали сильної поразки під Оршею, де литовські війська очолював Острозький. Слідом за тим він успішно відбивав на півдні набіги татар, поки їх величезний загін в 40 тис.чол. під начальством Калги-богатиря не вторгся в Галичину. Біля Сокальського замку татари в 1519 здобули перемогу. Острозький був призначений воєводою Троцьким і в 1527 розбив наголову вторглися татар на р.Ольшаниці біля Канева.
У своїх турботах про православну церкву він все життя клопотав за неї перед урядом, завдяки чому було встановлено міцне юридичне становище православної Церкви в Литві. За час діяльності Острозького Православна Церква отримала понад 20 грамот, які розширювали і затверджували її права. За його сприяння були прийняті і частково здійснені заходи з підняття морального рівня народу, визначено положення єпископів і соборян, багато зроблено по влаштуванню патронатства і визначенню меж мирського втручання в церковні справи. Похований він у Києво-Печерській Лаврі.
Объяснение:Ні
Считается, что Павел Первый организовал поход на Индию для того, чтобы объединиться с Францией и предотвратить переворот внутри России.
Объяснение:
Наполеон давно планировал нападение на эту английскую колонию. Она являлась самой доходной для Англии и могла бы стать лакомым куском для России и Франции. На решение русского царя создать союз с с Наполеоном повлиял выход из коалиции с Англией по причине разногласий. Так, из противника Франции Россия превратилась в её союзника. А вместе с этим у обоих стран появился общий противник – Англия. Истинные намерения Павла Первого, организовавшего поход донских казаков на Индию были доподлинно неизвестны даже его современникам.
Сами казаки узнали о том, что конечной целью их похода является Индия лишь после смерти царя, так и не покинув даже пределы России. Организация этого похода в истории считается большим сумасбродством. От самой идеи и до её организации. Поход был плохо продуман и казакам пришлось столкнуться с множеством препятствий. Неправильно выбранное время заставило войско попасть в распутицу, в которой взяли лошади. Непродуманная подготовка оставила солдат без провианта в самом начале пути. Дойдя до современной территории саратовской области казаки получили послание о смерти Павла Первого и приказ возвращаться. Приемник Павла Александр не разделил его взглядов и не продолжил принятые им решения. Так был окончен индийский поход по сути и не начавшийся.
Объяснение:
