ответ: Напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. Шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. З них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
А як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на бал! А ще краще - проїхатися в кареті, як Попелюшка! Тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
У середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розповідають один одному казки на дахах. А ще в Середньовіччі були дуже гарні костюми. Дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли. А сучасна одяг здалася б бідній навіть селянинові.
Зараз не побачиш і справжнього лицаря. А раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх дам серця. Кажуть, їх обладунки могли важити цілих 50 кілограмів. Отже, чоловіки були набагато сильніше, ніж зараз. Я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. Лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі, тому що його можуть убити.
Єдине, що мені не подобається в середньовічних містах - це публічні страти на площах! Людині відрубували голову, а для людей це була розвага. Це здається мені неправильним, адже кара могли побачити діти.
А взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. Не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. А в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. Вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. У замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що привезли мисливці. А в баштах жили приведення, лякаючи ночами всіх мешканців. Я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
Мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. А краще - пожити в замку! Носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в балах, скакати на коні, їздити на полювання. Може бути, мені вдалося побачити цей привид. Але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. А нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
Московские удельные князья (владетельные) (Князья — вотчинники на основе родового права)
1237—1238 гг. Владимир Юрьевич сын Юрия II Всеволодовича
1238—1246 гг. Ярослав II Всеволодович брат Юрия П
1246—1248 гг. Михаил Ярославнч Хоробрит сын Ярослава II
1248—1263 гг. Александр Невский сын Ярослава II
1263—1272 гг. Даниил Александрович сын Александра Невского, при нем регент — Ярослав Ш , брат Александра, сын Ярослава II
За этим периодом политического бесправия Московского княжества наступил период быстро возрастающего политического значения Москвы в составе Владимирской Руси. Этот второй период занял 100 лет. Он привел к. сильным качественным изменениям в государственном и историческом значении Московского княжества, ставшего уже через полвека Великим.
Московские удельные князья (правящие)
(Великие князья на основе семейного владения)
1272—1303 гг. Даниил Александрович сын Александра Невского
1303—1325 гг. Юрий Даниилович сын Даниила, внук Александра
1325—1340 гг. Иван I Даниилович (Калита) сын Даниила, внук Александра
1340—1353 гг. Симеон Иванович Гордый сын Ивана I, правнук Александра
1353—1359 гг. Иван II Иванович Красный сын Ивана I, правнук Александра
1359—1389 гг. Дмитрий IV Иванович Донской сын Ивана II, праправнук Александра Невского