Фуггеры безусловно относятся к людям нового времени, а не средневековья. Это – один из самый крупных и влиятельных купеческих и банкирских домов в Германии XV-XVII веков. По мнению исследователей, деятельность Фуггеров – высшая точка в развитии раннего европейского капитализма. После банкротства в начале XVII века Фуггеры переродились из предпринимателей в крупных землевладельцев Швабии. Бабенхаузенская и глёттская ветви Фуггеров были удостоены княжеского титула (в 1803 и 1913 гг., соответственно). При роспуске Священной Римской империи все Фуггеры были медиатизованы (т. е. потеряли светскую власть в своих владениях, но сохранили титулы и привилегии). Семья Фуггеров до наших дней занимается финансами. В Германии существует небольшой банк Фуггеров.
Несмотря на критику деятельности Фуггеров в Испании и других странах, банкиры развитию горнорудных технологий, а также построили в Аугсбурге комплекс жилья для бездомных и бедных, называющийся Фуггерай и являющийся первым в мире поселением рабочих социального типа. Заслуги Фуггеров на почве покровительства наукам и искусствам не могут идти в сравнение с деятельностью итальянских меценатов, однако среди немецких современников не было равных им и на этом поприще.
План «Ост», Генеральний план «Ост» (нім. Ost, Generalplan Ost) — таємний план уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи і її німецької колонізації після перемоги над СРСР. Не був затверджений остаточно, від 1943 року його розробку було припинено[1].
План «Ост» був розроблений з метою реалізації гітлерівської ідеї життєвого простору на Сході (нім. Lebensraum) та втілення третього пункту програми НСДАП щодо нових територій та земель для німців. Ще раніше до приходу Гітлера до влади серед німецьких радикальних, шовіністичних кіл поширювалась ідея колонізації східних земель, заселених слов'янами (нім. Drang nach Osten). Сам Гітлер в своїй книзі «Майн Кампф» негативно висловлювався щодо слов'ян, вважав їх нижчою расою, та неодноразово відзначав, що майбутня німецька колонізація земель має відбуватися на східних землях, заселених слов'янами.[2]
Варіант плану був розроблений в 1941 році Головним управлінням імперської безпеки і представлений 28 травня 1942 року співробітником Управління штабу імперського комісара з питань консолідації німецького народу, оберфюрером СС Меєром-Гетлінґом під найменуванням «Генеральний план Ост — основи правової, економічної і територіальної структури Сходу».
Текст цього документа був знайдений у федеральному архіві Німеччини в кінці 80-х років XX століття, окремі документи були представлені на виставці в 1991 році, але повністю був переведений в цифрову форму і опублікований лише в листопаді-грудні 2009 Оригінал тексту.
На Нюрнберзькому процесі єдиним доказом існування плану були «Зауваження і пропозиції „Східного міністерства“ щодо генерального плану „Ост“», за словами обвинувачів, написані 27 квітня 1942 року співробітником міністерства східних територій Е. Ветцелем після ознайомлення з проектом плану, підготовленим РСХА. Саме цей документ сприймали за план ОСТ за часів СРСР.
Генеральний план «Ост», який був складовою нацистської расової політики, фігурував під час проведення трибуналу над нацистськими функціонерами, які займалися расовою та переселенською політикою Третього Рейху (англ. The "RuSHA Case")[3][4]. Обвинувачений та засуджений за членство в злочинній організації СС Меєр-Гетлінґ[5] розробив Генеральний план «Ост», який значився в матеріалах трибуналу як документ NO-2255, Pros. Ex. 90.[6][7]
Объяснение:
незнаю чи правельно
