Пантікапей був заснований у 1-й половині 6 століття до н. е. на західному березі Керченської протоки (на місці сучасної Керчі) переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. З 2-ї половини 6 століття до н. е. карбував власну монету. З утворенням близько 480 до н. е. Боспорської держави став її столицею. Розквіт Пантікапея припадає на 5 — початок 3 століття до н. е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея дорівнювала близько 100 га. Він був розташований на схилах та біля підніжжя сучасної гори Мітрідат. На вершині гори був акрополь з храмами Аполлона, Кібели та палацами правителів Боспору. В приморській частині розташовувалась агора та великий порт, до якого прибували товари із Середземномор'я (маслинова олія, вино, керамічний посуд) та скіфських земель (хліб, риба, шкіра). На схилах гори стояли будинки заможних жителів міста. Халупи трударів купчилися на околицях міста. Пантікапей був оточений оборонним муром. За межами міста на північ, захід та південь простягся некрополь із похованнями царів, знатної верхівки населення міста (кургани Юз-Оба, Золотий курган) та пересічного населення. Наприкінці 2 століття до н. е. Пантікапей став осередком повстання на чолі з Савмаком. У 4 столітті на економічному житті Пантікапея відбилася соціально-економічна криза, що охопила весь античний світ. У 370-х роках місто зазнало руйнівного удару гунів. У 5 столітті античний Пантікапей перестав існувати. Боспорська держав в силу свого внутрішнього устрою мала різнопланове господарство. В античних містах, населення займалося переважно ремісництвом та торгівлею, місцеві варварські племена Криму та Приазов’я займалися сільським господарством – землеробством, кочовим скотарством, а також рибальством. Розвинутою галуззю господарства було суднобудування яке забезпечувало потреби у торговому флоті. Основними статтями експорту були: хліб та риба, у меншій мірі продукти сільського господарства – дешеві вина, шкіра, віск, а також раби. Імпорт Боспорського царства був доволі типовим, як для античних колоній у Північному Причорномор’ї – дорогі вина, ювелірні та ремісничі вироби, кераміка. Основними торговими партнерами Боспорського царства були – Афіни, Мілет, Синопа, Родос, держави Малої Азії, Єгипет, Рим.
Діти вільних громадян навчалися читанню, писемності, рахуванню, риториці, філософії та музиці. Багато уваги приділялося спорту. Заняття проходили в гимнасіях, які згадуються в написах Ольвії, Херсонеса, Пантікапея, Фанагорії, Горгіппії, Танаїса. У спорті особливою популярністю користувалося п'ятиборство (біг, стрибки, метання списа і диска, боротьба), кулачний бій, верхова їзда, стрільба з лука. Зокрема, в одному з ольвійських написів ідеться про те, що якийсь Анаксагор пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м).
В ходе Чрезвычайного сейма, открывшегося 6 октября 1788 года, выявились две борющиеся группировки, из которых «патриотическая партия» выступала за проведение необходимых умеренных реформ, а старошляхетская партия отстаивала существовавшие порядки.Первые два года работы сейма никаких ощутимых результатов не дали и проходили под знаком преимущества сторонников старошляхетской партии. Однако к истечению срока полномочий сейма (Сейм созывался сроком на 2 года) «патриотической партии» удалось, с одной стороны, добиться продления его полномочий ещё на два года и, с другой стороны, увеличить состав посольской палаты в 2 раза путём проведения её довыборов. Ранее «патриотической партии» удалось добиться превращения сейма изординарного (Ординарные сеймы действовали на основе принципа liberum veto, то есть принимали решения при наличии абсолютного единогласия) в конфедеративный, то есть в сейм, на котором все решения принимались большинством голосов.В результате проведённых довыборов удалось изменить соотношение сил в сейме в пользу группировки «патриотической партии», и уже в начале 1791 года сеймом были приняты два важных закона — закон о реорганизации сеймиков (март 1791 года) и закон о городах и о положении мещан (апрель 1791 года).Одновременно с этим в кругу доверенных лиц на собраниях у маршала сейма происходило составление проекта новой Конституции.3 мая 1791 года подготовленный проект Конституции был принят сеймом с упрощённой процедурой. День утверждения Конституции был назначен по инициативе «патриотов», воспользовавшихся тем, что в этот период большинство участников оппозиции отсутствовало на заседании сейма, находясь ещё на каникулах. Это вызвало протесты со стороны реакционного лагеря, но через 2 дня под давлением шляхты и мещанства новая конституция официально была объявлена «Правительственным законом», и, кроме того, сейм особым законом установил, что все выступления и протесты против Конституции не имеют никакой силы.22 октября 1791 года был принят “Закон о гарантиях двух народов”. Он закреплял союз Великого княжества Литовского и Королевства Польского в составе единой и неделимой Речи Посполитой при полном равенстве прав Великого княжества Литовского и Польши. Согласно ему предусматривалось создание единой государственной казны и единого войска. Представители ВКЛ могли иметь равное с поляками число членов в правительстве (финансовой и военной комиссиях), а также получали право занимать руководящие посты в комиссиях в порядке очередности.
