Во многом готический собор был сходен с романским: башни у западного фасада; порталы, богато украшенные скульптурой; нефы, ведущие к алтарю; поперечный трансепт. Это естественно: готика не изменила назначения собора, который по-прежнему остался местом молитв и богослужений. Почти все элементы романского искусства сохранились, но изменились. Вместо мощных столбов — пучки тонких изящных колонн. Их линии, продолжаясь на своде, причудливо переплетались и заставляли тяжёлый каменный свод словно теряться в вышине. Многочисленные арки, прежде полукруглые, вытянулись вверх и в высшей своей точке как будто сломались — такие арки называют стрельчатыми. Вместо маленьких окошек, пробитых в толще стен, появились огромные окна. Внутреннее пространство собора оказалось наполнено светом. В таком храме человек чувствовал себя иначе. Хотя он казался маленьким рядом с огромным собором или внутри его, но храм не подавлял верующего. Напротив, стрельчатые арки, башенки с остроконечными шпилями, сотни статуй на фасадах и внутри здания — всё это влекло взор и мысли человека вверх, к Богу.
· посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійського цісаря;
· зневіра у власних силах, пошук надійної опори в суспільно-політичному житті. Такою опорою вбачалася Росія;
· поширення серед значної частини галицьких селян у 60-80-х рр. наївної віри в російського царя, який буцімто вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю в панів і роздасть селянам;
· консервативний характер українського суспільства в Галичині;
· до російських військ Австрії у придушенні угорської революції 1848–1849 рр. Як писав один із дослідників: «У тій армії було стільки своїх, зрозумілих населенню людей, а то просто українських братів. Галичани бачили, яка могутня то була сила, перед якою один їх національний ворог (мадяри) без бою склали зброю. Другий національний ворог (поляки) пробували бунтуватися у Варшаві 1830 р., але грізна російська сила... тільки здавила спротив»;
· поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдиній державі);
· падіння авторитету імперської влади після поразок у війнах 1859 і 1866 рр.;
· загострення відносин Австро-Угорщини з Росією.
