Гай Юлій Цезар походив із стародавнього і знатного патриціанського роду Юліїв. Він сам з притаманною справжньому римлянинові гордістю підносив свій рід до напівлегендарних царів і, навіть, до богів. Мати Цезаря — Аврелія — була зі стародавнього і знатного, але плебейського роду Авреліїв. Незважаючи на знатність походження, родина Цезаря традиційно була зв'язана з противниками римського сенату, з тими, кого вважають представниками демократичного крила. Така традиція могла йти від матері, в роду якої були не тільки консули, але й народні трибуни. Також сестра його батька — Юлія, була одружена зі знаменитим Гаєм Марієм.
У 84 році до н. е. юного Гая Юлія, завдяки Гаю Марію, зобов'язали стати фламіном Юпітера. На цю поважну посаду міг бути обраний лише той, хто належав до патриціанського роду, він не міг бути воїном і виконував лише обов'язки жерця.
У тому ж 84 році до н. е. Цезаря одружили з Корнелією Циннілою, донькою консула Луція Корнелія Цинни, який після смерті Гая Марія залишився, фактично, єдиним правителем Риму.
Подвижничество преподобного Сергия Радонежского в значительной степени повлияло на всю отечественную духовность, ибо он внес в нее важнейшие для всего русского национального сознания религиозно-философские идеи.Проповедуя “высокое житие”, Сергий Радонежский призывал иноческую братию, прежде всего, к полному отказу от мирских соблазнов – богатства, власти, ненависти, насилия. Он считал, что все эти мирские заботы тяготят душу и мешают иноку сосредоточиться на молитве. “А ни о чем бесполезном не нужно заботиться, но следует уповать и взирать на Бога, Который может кормить нас, и одевать, и обо всех наших делах заботиться: и от него следует ожидать всего, что нужно доброго и полезного душам и телам нашим”, – говорил Сергий. Поэтому в самом Троицком монастыре практиковались нищелюбие, отказ от частной собственности, смирение и любовь. Но, в то же время, Сергий не приветствовал полной нищеты или побирушничества, чем занимались монахи иных обителей. Троицкий игумен очень высоко ценил человеческое достоинство, которое дано от Бога, и которое человек обязан соблюдать. Поэтому троицкие иноки практиковали каждодневный совместный труд для добывания средств к существованию. Больше того, если жители окрестных сел привозили инокам провизию, то по велению игумена, они сначала совершали молитву во славу Божию, потом кормили гостей, и уже в последнюю очередь сами приступали к
Морфологические и синтаксические свойства