Бояри, як верхівка класу феодалів, прагнули оформити своє правове становище, забезпечивши за собою цілий ряд привілеїв. Спочатку право володіння землею надавалося васалам князя на період служби, але з часом вони домоглися перетворення цього права в спадкове. Володіння феодалів стали називатися вотчинами. І "Руська Правда", як кодекс феодального права, чуйно стояла на сторожі захисту феодальної власності на землю. "Руська Правда" охорони феодальної власності на землю приділяла велику увагу. За псування межових знаків в бортних лісах, за переорювання польовий межі , за знищення дерева з межовим знаком покладалася продаж в розмірі 12 гривень, в той час як за вбивство селянина (смерда) штраф становив всього лише 5 гривень .
Дуже багато статей присвячено охороні майна феодалів. Так, ст. 83 призначала потік і розграбування (звернення злочинця і членів його сім'ї в рабство і конфіскація всього майна) за підпал житлового і нежитлового приміщення (двору, току), - за конокрадство. За умисне винищення худоби по ст. 84 стягувався штраф на користь князя -12 гривень і відшкодовувався шкода хазяїну (урок). За порубку бортного дерева - 3 гривні штраф князю і півгривні - господареві.
З усіх злочинів проти майнових прав основна увага в "Руській Правді" приділялася крадіжці (татьба) (Татьба - таємне викрадення чужого майна). Найбільш тяжкими видами крадіжки вважалися крадіжки із закритих приміщень . Класова підгрунтя посиленої охорони майна в закритих приміщеннях закріплюється в ст. 41, 42, 43, 44 відповідальністю за співучасть в крадіжці.
У "Руській Правді" докладно йдеться про відповідальність за крадіжку самих "різноманітних видів майна. Можна сказати, що закон охороняв все; що було в господарстві феодала: коня, свиню, яструба, пса, сіно, дрова, хліб, споруди, ріллю і т . д. З винятковою докладністю регламентовані питання захисту права власності феодалів на холопів, детально визначається порядок відшукання і затримання втікача холопа , його повернення власникові, а також відповідальність за його приховування або надання до .
Класова сутність давньоруського права особливо яскраво виражена в нормах, які охороняють життя і здоров'я представників класу феодалів, виділяючи їх в якості особливого привілейованого стану. У "Руській Правді" немає норм, що визначають відповідальність за вбивство князя. Але воно, безумовно, каралося стратою. За вбивство феодалів і осіб князівської адміністрації було встановлено віра в розмірі 80 гривень . Очевидно, захист особистості, честі бояр взагалі забезпечувалася більш строгими покараннями, ніж покарання за "Руською Правдою", які часто встановлювалися князем, виходячи з кожного окремо взятого випадку. Так, "Правосуддя Митрополиче" говорить, що "князю за безчестя главу знята".
За вбивство простої людини, молодших княжих дружинників і молодших князівських слуг - 40 гривень; за вбивство вільної жінки - 20 гривень за вбивство орних і сільських тиунов, годувальник і ремісників - 12 гривень . Вбивство феодально залежних людей тягло за собою значно менше покарання 5 гривень За вбивство холопів всіх категорій віра взагалі не стягувалася, господареві холопа уплачивалось грошове відшкодування
Объяснение:
Козацьке військо розвивалося в умовах постійного очікування небезпеки. Народжувався новий тип воїна - універсального, витривалого, готового до швидкої зміни обстановки, із сильною вірою як у свої сили, так і в силу товариства.
Первинною одиницею козацького війська була ватага. На кінець XVI ст. склалася його остаточна структура.
Верховним воєначальником козаків був гетьман. Нижче йшли полковники, сотники і десятники. Основними тактичними одиницями стали полки та сотні. 1625 року реєстрове військо було поділене на шість полків. За гетьманування Богдана Хмельницького козаки мали до 20 полків, але їхня кількість та чисельність особового складу постійно змінювалися. У XVIII ст. на Лівобережжі було 10 козацьких полків. Чисельність козаків у полку не була сталою і коливалася від 2 до 20 тис.
Коли козаки вперше виступили як організоване військо, їх чисельність становила від 2 до 10 тис.
Військово-адміністративний полково-сотенний устрій Війська Запорозького виявився настільки вдалий, що з невеликими змінами проіснував до кінця ХVІІІ ст.
