На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.
Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.
Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».
Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин із кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.
Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості тощо. У той час, як для жіночого стилю загалом властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка в політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими. Хоча останнім часом гається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.
Урок 2. Тема. Українські землі в XVI ст., Історія України 8 клас
Урок 2. Тема. Українські землі в XVI ст., Історія України 8 клас
Мета: з’ясувати політичне, економічне та соціальне становище українських земель у ХVI ст., соціальну структуру українського суспільства, причини виникнення українського козацтва; розвивати в учнів уміння аналізувати історичні джерела, робити висновки, узагальнення й порівняння, визначати причини історичних явищ і подій; виховуватив учнів повагу до історії свого народу.
Основні поняття: стани, соціальна структура суспільства, шляхта, фільварок, козак.
Обладнання: карта «Українські землі у ХVI ст.», картки з документами, схемами, таблицями
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• характеризувати політичне, економічне та соціальне становище українських земель у ХVI ст.;
• називати стани та станові групи тогочасного українського суспільства;
• порівнювати становище різних верств суспільства;
• пояснювати причини та наслідки виникнення українського козацтва;
• застосовувати та пояснювати на прикладах термін «козацтво»;
• удосконалити навички роботи з різноманітними джерелами інформації.
Хід уроку 2. Тема. Українські землі в XVI ст., Історія України 8 клас
І. Актуалізація опорних знань учнів
На початку уроку, щоб активізувати увагу учнів, учитель проводить вступну бесіду з до запитань:
1. У складі яких держав перебували українські землі наприкінці ХV — у першій половині ХVI ст.? Які це землі? Покажіть їх на карті.
2. Які зміни в управлінні українських земель у складі Великого князівства Литовського сталися наприкінці ХV ст.?
3. Що таке соціальні стани? Назвіть основні стани українського суспільства першої половини ХVI ст. та охарактеризуйте їхнє становище.
4. Що являло собою магдебурзьке право?
5. Коли та з якою метою було укладено Кревську унію?
ІІ . Мотивація навчальної діяльності
Учитель (розповідь супроводжується показом на карті.)
У першій половині ХVI ст. українські землі перебувати у складі Великого князівства Литовського (Київщина, Переяславщина, частина Волині і Поділля), Польщі (Галичина), Молдавії (Буковина і Покуття, які згодом були захоплені Туреччиною), Туреччини (Нижня Наддніпрянщина і Крим входили до Кримського ханства, що було залежним від Туреччини), Угорщини (Закарпаття), Московської держави (Чернігово-Сіверські землі).
Як ми бачимо, більшість українських земель перебували у складі Великого князівства Литовського. Наприкінці ХV — у першій половині ХVI ст. Литва змінює свою політику щодо українських земель: їх позбавляють автономії і вони переходять під управління урядників Великого князя.
Попри тяжкі умови іноземного панування, українське населення, яке було роз’єднане кордонами різних держав, зуміло зберегти не тільки свою культуру, мову, звичаї, традиції та побут, але й сформуватися у ХVI ст. як народність.
Водночас зі вступним словом учитель організовує роботу з термінами, які вивчалися у 7-му класі, але які необхідно повторити. Для цього можна запропонувати учням стати перекладачами і, працюючи разом з учителем, пояснювати в ході пояснення терміни: «автономія», «урядник», «стани», «шляхта», «кріпацтво», «магнат», «панщина», «фільварок», «натуральний характер господарства», «унія», «самоуправління», «магдебурзьке право», «Україна».
ІІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Робота зі схемою
Вивчення нового матеріалу супроводжується опрацюванням схеми, на якій зображено соціальну структуру українського суспільства у ХІV—ХVI ст.
Завдання
1. Назвіть основні стани населення в Україні в XVI ст.
2. Які стани належали до привілейованих верств суспільства?
3. Які стани займали нижчі сходинки цієї соціальної піраміди?
Учитель.
Як ми бачимо, на вершині соціальної ієрархії перебував військово-службовий стан — шляхта. Формування шляхти тривало від ХІV до ХVI ст. За цей час вона пройшла шлях від соціально неоднорідної верстви населення до привілейованого стану суспільства, перетворилася на впливову, організовану силу і становила в Україні 5 % населення.
Робота з таблицями
Становище шляхти у ХVI ст.
1. Шляхта остаточно відокремилася від інших верств населення. Невдовзі термін «шляхтич» витіснив з ужитку «бояр» і «зем’ян».
2. Відбувається розширення прав дрібної шляхти, що зумовило консолідацію шляхетського стану
3. Відбувається процес юридично оформленої системи прав шляхти:
а) «Устав на волоки» 1557 р. закріпив виділення шляхти у самостійний стан;
б) Литовський статут 1566 р. скасував всі обмеження шляхетської земельної власності, створив організоване представництво шляхти на загальнодержавних сеймах;
в) Віленський привілей 1565 р. сприяв утворенню повітових шляхетських сеймиків
Запитання
Яке місце в українському суспільстві посідала шляхта у XVI ст.?
Д) Байгетобе
Сенсационный материал получен с кургана Байгетобе, где был обнаружен третий по счету на территории Казахстана сакский «золотой человек»