Відповідь:
Пояснення:
Зовнішня і внутрішня політика Святослава абсолютно не схожі між собою. Святослав Ігоревич був активним на зовнішній арені. Він набагато більше віддавав сил зовнішній політиці, ніж внутрішньої. За своїм характером він був завойовником і полководцем.На відміну від своєї матері Ольги, він не став міняти свою віру на християнську, щоб бути ближче до свого війська. Вояки його за це поважали і приймали за свого. Саме ця близькість з власним військом багато в чому і до йому досягти успіхів у військових зіткненнях і завоюваннях.У «Повісті временних літ» неодноразово згадується про те, що в 964 році Святослав Ігоревич пішов війною проти грізного Хазарського каганату.Ми вже говорили про те, що політика князя Святослава Ігоревича була більше спрямована на зовнішні завоювання, ніж на внутрішні перетворення. Він був більше полководцем, ніж дипломатом або реформатором.Однак діяльність Святослава торкнулася і внутрішнього життя країни.Внутрішня політика князя Святослава ІгоревичаПолітика Святослава Ігоревича знайшла своє відображення не тільки у військових справах.Святославу присвячено чимало картин, віршів, повістей, оповідань і навіть сучасних пісень. Він був неординарною особистістю, прожив життя коротко і яскраво. була спрямована на оформлення системи збору податків. Його мати Ольга затвердила ще при своєму правлінні цвинтарі. Це означає, що князь не повинен їхати самостійно до кожного народу збирати полюддя, а самі люди або представники народу приїжджали в певні місця і здавав данину в казну
варяга Рюрика імовірно в 879 р став опікун його малолітнього сина Ігоря Олег (помер у 912 р). У 882 р він зайняв Смоленськ, Любеч, захопив Київ, убивши Аскольда і Діра, очевидно, бояр, підпорядкованих Рюрика. Поставив під свій контроль древлян, сіверян,
радимичів. Неодноразово успішно воював із хозарами. Здійснив похід на Візантію (911 р), уклавши з нею вигідний для Русі договір.
Ігор (912-945) продовжив активну зовнішню політику свого попередника. Він воював з хозарами, здійснив два походи на Візантію (941, 944 рр.), Зберігши вигідні умови для Русі в договорах з нею. Першим з російських князів зіткнувся з печенігами - тюркським кочовим народом. Підкорив своєї влади уличів і тиверців. Ігор був убитий древлянами за спробу повторного збору данини.
Дружина Ігоря Ольга (945-964) помстилася за смерть чоловіка, встановила фіксовану норму данини, порядок її збору та їх систематичність, впорядкувала управління на місцях. Вона одна з перших на Русі прийняла християнство. Підтримувала дипломатичні відносини з Візантією, німецьким імператором Оттоном I.
Син Ігоря та Ольги князь воїн Святослав Ігорович (964-972) проводив активну зовнішню політику. Він підкорив в'ятичів, завдав поразки печенігам, розгромив Хозарський каганат, взяв столицю волзької Булгарії, приєднав до Русі Тмутаракань. У союзі з болгарами і угорцями невдало воював з Візантією. Повертаючись на Русь, загинув у бою з печенігами.
Святославу успадкував його син Ярополк, який убив свого брата-конкурента Олега. Молодший брат Ярополка Володимир за до варягів його скинув, взяв Київ і став великим князем (980-1015). Він розширив і зміцнив володіння Київської Русі. Боровся з печенігами, зміцнюючи південну і південно-західну кордон. Найважливішою подією в його князювання стало прийняття Руссю християнства як державної релігії (988 р).
Після смерті Володимира між його синами виникла усобиця, в результаті якої київським князем став Ярослав (1019-1054), що отримав прізвисько "Мудрий".
Ярослав з'єднав під своєю владою майже всі давньоруські землі, прийняв перший кодекс законів "Руську правду", відбудував Київ, поставив у руські митрополити київського ченця Іларіона, усунувши, таким чином, церковну залежність від Візантії. При Ярославі значно розширилися політичні зв'язки Русі з європейськими державами. Шляхом династичних шлюбів своїх дітей він поріднився з польським, угорським, норвезьким, французькою, німецькою королівськими дворами.
