Русским "Троянским конем" шведы называли линейный корабль «Владислав», сдавшийся в плен вместе с командой при Гогландском сражении 17 июля 1788 года. «Владислав» держался сколько мог, получил 116 попаданий (34 в корпус), сам выпустил 2035 ядер, потерял 228 человек убитыми (из 770 человек экипажа). В итоге ближе к полуночи командующий созвал на шканцах офицерский совет, который и постановил: сдаваться. Шведы, ведя «Владислав» в свою главную базу — Карлскруну — и не подозревали, какую бомбу замедленного действия тащат на буксире. На корабле уже вовсю бушевала эпидемия брюшного тифа, занесенная на него арестантами. Эпидемия, перекинувшаяся с «Владислава», пошла косить шведские экипажи почище русской картечи. К весне 1789 года шведский флот потерял треть личного состава — 5000 подготовленных моряков!
Розпад Російської імперії не міг не вплинути й на населення Бессарабії та ПівнічноїБуковини. Ця подія викликала політичне пожвавлення серед місцевого населення. У результаті20 жовтня 1917 р. Військовомолдавський з’їзд ухвалює в Кишиневі до скликання Всеросійськихустановчих зборів сформувати «Сфатул Церій» із 120 представників бессарабських політичних ігромадських організацій та 10 представників задністровських молдаван. Таким чином, Сфатул Церій бувсформований у складі 150 депутатів, 138 з яких були кооптованими, а не обраними .Отже, навіть лише цей один факт ставить під сумнів легітимність рішень, які цим органом булиприйняті, оскільки об’єктивно він не відображав волі населення, яке проживало на цій території.Однак, незважаючи на це, 2 грудня 1917 р. Сфатул Церій проголосив створення МолдавськоїНародної Республіки у складі Російської Республіки . А вже 13 січня 1918 р. румунськівійська під командуванням генерала Бручану, незважаючи на активний опір українськогонаселення та офіційний протест міністра закордонних справ УНР Дмитра Дорошенка, окупувалиБессарабію. Румунській армії чинили опір не лише більшовицькі частини, а й воїни УкраїнськоїНародної Республіки. Однак ці дії були не дуже успішними, оскільки узгодженого керівництваукраїнськими частинами не було. А потім почалася агресія Радянської Росії проти УНР, урезультаті якої 26 січня 1918 р. був захоплений Київ. У такій ситуації Центральній Раді було не доБессарабії. На порядку денному постало питання виживання молодої Української держави .24 січня 1918 р. в умовах румунської окупації була проголошена незалежна Молдавськареспубліка . Після цього румунські військові почали підготовку до об’єднання цьогоутворення з Румунією. Готуючи інсценування «вільного волевиявлення народу», румунськіокупанти 27 березня 1918 р. розстріляли тих депутатів Сфатул Церій, які виступали протиприєднання Бессарабії до Румунії, і того ж дня провели відкрите й поіменне голосування вприсутності озброєних румунських військовиків. Незважаючи на протести селянської фракції тадеяких інших груп, удалося отримати більшість, яка схвалила Декларацію про об’єднання зРумунією .Українська сторона не залишила цю подію без реакції. 13 квітня 1918 р. була прийнята«Заява Румунському урядові», в якій засуджувалася анексія Бессарабії Румунією, а також невизнавалося рішення «Сфатул Церій» про приєднання всього краю до складу королівства. Крімтого, у заяві звучав заклик до румунського уряду переглянути бессарабське питання й датиможливість вільно самовизначитися «всьому бессарабському населенню». Насамкінець удокументі висловлювалася надія, «що Румунський уряд найде в Бессарабському питанні певнийґрунт для згоди, котра могла б задовольнити обидві сторони». Тим часом у Парижі 28 жовтня 1920 р. між Великобританією, Францією, Італією, Японією та Румунією без участі Росії й України та без проведення плебісциту (референдуму) було укладенодоговір про передачу Бессарабії до складу Румунії.
